ДЛЯ МЕНЕ ЗАКОН – ЦЕ ІДЕЇ та ПЕРСОНИ
(про другий день слухання неконституційности "мовного закону" КК у Конституційному Суді України)
Сьогодні, 14 грудня, в Конституційному Суді тривав другий день усних слухань подання 57 народних депутатів VII скликання щодо неконституційности Закону України "Про засади державної мовної політики" від 3 липня 2012 року N5029-VI. Це подання я зініціювала ще в травні 2014 року, але щойно тепер, передусім через постійні звернення народного депутата- А. Іллєнка до КС та вимоги громади, розпочався цей вкрай злободенний процес. Суб'єкти подання свободівці І. Фаріон, О. Бондарчук, Л. Ємець, що відсутній упродовж цих двох днів (відрядження).
Засідання розпочалося з запитань до експертів (С. Головатий, П. Гриценко, Т. Марусик), потому доповідали свідки: Я. Кендзьор, Ю. Кармазін, Ю. Ключковський, М. Томенко, І. Заєць. Не прийшли на запрошення Суду такі нардепи VI скликання: А. Парубій (подав свідчення письмово), С. Соболєв (у відрядженні), інші не прийшли без пояснення: А. Яценюк, В. Яворівський, І. Гринів, А. Павловський.
Не було на Суді, як і вчора, представника Президента. Мабуть, це питання або надважливе для нього в сенсі винятково негативного рішення Суду, або ж зовсім вторинне. І перше, і друге свідчить промовисто: то не український Президент.
Доповіді експертів і свідків та їхні відповіді на запитання від суддів, суб'єктів подання та представника Верховної Ради засвідчують абсолютну невідповідність закону в матеріяльній (змістовій) і процедурній частині Конституції України. Закон у змістовій частині посягає на Конституційний лад України і фактично змінює його на користь іншої держави – Росії, позаяк утверджує винятково російську мову. Щодо процесуальної частини, то особисто за нього могло проголосувати лише 209 письмово зареєстрованих депутатів, натомість проголосувало 248! Закон, до якого додано 2 тисячі 54 пропозиції, без другого читання з порушенням УСІХ регламентних процедур із ініціятиви регіонала С. Єфремова та з подання комуніста А. Мартиняка "проголосовано" за 2 хвилини 4 секунди в супроводі бійок, блокування трибуни та ламання мікрофонів. І взагалі, як засвідчив Ю. Ключковський, "проголосований" закон абсолютно не відповідає його версії в першому читанні й має невідоме авторство. На моє запитання М. Томенкові, чи, бува, цей закон часом не писали за межами країни, тодішній віце-спікер парламенту відповів ствердно.
Нижче подаю фрагмент свого завершального слова (регламент 5 хв.), яке чомусь у виконанні Суду названо московською калькою "ЗАКЛЮЧНЕ".
"Для мене ЗАКОН – це ІДЕЇ та ПЕРСОНИ.
ІДЕЯ цього закону – антиукраїнська та антидержавна. Ідея цього закону – завести Росію в Україну через її основний інструмент – МОВУ. "Межі моєї мови – це межі моєї держави" (Богдан Хмельницький, 1657 рік, слова сказані під час укладення Раднотського союзу зі шведами). Це була прелюдія теперішніх "буків" і "градів" на теренах окупованого Донбасу та Криму. Там де найбільше російської мови – там війна у своєму найстрашнішому вияві. За цим законом, російська мова в Україні – це ствердження російської окупації, а отже, кінець Української Держави. З допомогою мови окупанта можна плодити лише губернії. Російською мовою Української Держави не побудуєш.
Хто ж ті ПЕРСОНИ, що створили цей закон і брутально "проголосовували" його в парламенті? Комуністи П. Симоненко та А. Мартинюк поза законом, позаяк комуністична партія в Україні через політичні надзусилля передусім свободівців заборонена. Основний організатор внесення цього закону на голосування С. Єфремов сидить у СІЗО як сепаратист. Знаменитий "експерт з мовних питань" Колесніченко за межами України далі вірно служить Путінові...То чи може КС України визнати антиукраїнський і антидержавний за суттю закон авторства очевидних агентів Москви конституційним? Якщо так – то це означає всередині країни через її основну правову установу оголосити війну КОРІННІЙ НАЦІЇ через знищення її мови. Сподіваюся, що наша системна, самовіддана і злагоджена робота впродовж цих двох днів дасть належний вислід – і МОВА як ПЕРЕМОЖНИЦЯ вийде з цієї зали КС. Знаково, що в залі присутні мої студенти-правники з Львівської політехніки. Це моя теперішня найбільша опора і віра. Вони – ця ланка поколінь, що максимально поглиблює зв'язок з мовою предків, а не брутально його знищує. Дякую всім за відданість у роботі".
P.S. У приватній розмові один із суддів КС сказав мені, що це були ДВА ІСТОРИЧНІ ДНІ, яких ніхто досі і не міг уявити у стінах цього Суду. Ми, суб'єкти подання, експерти, свідки, окремі судді, дали унікальні посили українському суспільству з його відроджуваного і, попри все, незнищенного мовно- національного самоусвідомлення. Нас, звісно менше, ніж хотілося б, але ми невідступні у своєму прагненні мати сильну Національну Державу. Без нашої Мови це так само неможливо, як без очей бачити. Зрештою, це підтверджує несамовита і просто карколомна боротьба за поширення російської мови в Україні. Чия переможе – того й будемо. "У своїй хаті своя правда і сила, і воля".
Ірина Фаріон, доктор філології, професор, народний депутат VII скликання.
