Медведчук ''злетів з котушок''
Віктор Медведчук, відсидівшись п'ять років в запічку, "простукує кригу" на предмет свого повернення у велику політику. Останнім часом то тут, то там з'являються його коментарі. Ось і в черговому випуску журналу "Профиль" вийшло розгорнуте інтерв'ю з колишнім сірим кардиналом кучмізму.
Не хочеться коментувати пихаті висловлювання Медведчука про Майдан та відверте хамство в бік глави держави. Цього слід було чекати.
Але несподівано Медведчук почав розповідати такі речі, які можна пояснити або вже крайнім цинізмом, або високою якістю психостимулюючих препаратів.
Саме він, виявляється, подарував свободу слова країні:
"...После политреформы больше стало демократии. Поэтому так и должно было произойти. Именно политреформа, как бы сегодня ее ни ругали, дала возможность децентрализации власти и, как следствие, большую свободу прессе.
Получается, кому Украина обязана свободой слова?
Только политреформе 2004-го, которая децентрализовала власть, дала СМИ возможность излагать разные точки зрения."
Остапа несло.
Далі Медвчедчук каже, що і темників ніяких не існувало, і хто стверджує протилежне – брехун і провокатор:
"Обвинения в мой адрес, что я писал темники для прессы – это абсурд, который до сих пор используется некоторыми как черный пиар. Удобный повод обвинить человека в том, чего нельзя ни доказать, ни опровергнуть. Ни один редактор, журналист или иной сотрудник масс-медиа не может заявить, что получал от меня какие-либо указания в отношении деятельности СМИ. Даже просто заявить, что был у меня в кабинете..."
Якщо пан Медведчук настільки посмілішав, що вже відверто називає чорне білим і навпаки, то я готовий йому нагадати, як його підлеглі за його вказівками створювали систему темників ще у 2001-му році. Я це бачив на власні очі.
Тому про "ни один редактор, журналист или иной сотрудник масс-медиа" – тут Медведчук погарячкував. Бо, крім себе, я легко знайду ще пару десятків журналістів, які докладно розкажуть про роль цього непересічного діяча у становленні цензури та розповсюдженні темників.
Ну і наостанок, взагалі прекрасне.
Медведчук зверхньо заявив, що тільки він сам вирішуватиме, коли йому повернутись у велику політику.
Мовляв, захочу – повернусь, захочу – ні.
Очевидно, він плутає політиків та державних службовців.
Перших – підтримують виборці, а других – самі політики призначають на різні посади.
Стати держслужбовцем, навіть дуже високого рангу, у Медведчука шанси не погані.
А от стати політиком йому не світить ще довго.
Бо у народу нашого багато вад, а от сказати, що у нього погана пам'ять – ну ніяк не можна.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
