Впізнати міліціонера
"Предъявил я удостоверение. Милиционер, сейчас не в форме я"
Кабаре-дует "Академія"
Ви знаєте, як відрізнити міліціонера від звичайної людини? З працівниками СБУ, що ведуть свій родовід ще від ЧК дещо легше. Достатньо виміряти температуру серця (має бути гаряче), голови (має бути холодна) та поглянути на руки (повинні бути чисті).
А міліціонери? Вони виділяються хіба що нестримним бажанням "вести незримый бой" з тими, хто "кое-где у нас порой". Словом, з ідентифікацією можуть виникнути певні проблеми.
Тому законодавець у ст. 16 Закону України "Про міліцію" і передбачив, що працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, найпростішим способом впізнати міліціонера є уважний огляд його одягу. Якщо одяг відповідає затвердженому Кабміном зразку – перед Вами, скоріше за все, міліціонер.
І тут починаються непорозуміння. Останній раз Кабінет Міністрів затверджував формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Постановою від 17 листопада 2001 р. N 1515.
Це до речі, підтвердив у відповіді на запит адвоката нашої фірми Артема Тарановського начальник Департаменту кадрового забезпечення МВС В.О.Криволапчук, що також люб'язно надіслав хоч і дрібненьку, але картинку з зображеннями затверджених зразків форми.
Але ж з того часу працівників Державтоінспекції (а вони все-таки теж міліціонери) перевдягали не один раз. Водії вже зовсім заплуталися у тих все нових і нових різнокольорових строях, що їх одягають найбільш помітні (бо на дорогах же стоять) працівники МВС. І все за кошти платників податків, бо відповідно до закону форма міліціонерам видається безплатно.
Та нам невідомі рішення Кабінету Міністрів, якими були затверджені всі ці fashion show на наших автошляхах і за наші ж гроші.
Отже, якщо судити за формою одягу, то за порядком на дорогах стежить не міліція, а невідомо хто, невідомо в якій формі, та ще й з невідомо якими приладами "Візир".
Маючи сумніви, щодо уніформи, мусимо звертатися до інших засобів ідентифікації.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про міліцію", працівникам міліції видається службове посвідчення. А стаття 5 згаданого закону зобов'язує кожного міліціонера пред'являти посвідчення на вимогу громадянина.
Однак яким чином пересічний громадянин зможе збагнути, що перед ним міліцейське посвідчення, якщо його зовнішній вигляд, виявляється, є чи то конфіденційним, чи то таємним?
Бо надати копію наказу МВС України N1305 від 04.11.2003р., яким затверджена Інструкція про порядок оформлення та видачі службових посвідчень працівникам органів внутрішніх справ України, міністерство відмовилось з посиланням на статтю 30 закону "Про інформацію".
Щоправда, нам повідомили, що службове посвідчення працівника міліції виготовляється з композитивного полімеру розміром 86 ч 54 мм (як кредитна картка). Лицевий бік посвідчення складається з двох смуг: блакитного (зверху) та жовтого (знизу) кольорів. На верхній блакитній смузі зображено малий герб України жовтого кольору та напис "МВС України" або напис з назвою органу внутрішніх справ України в області (регіоні). На нижній жовтій смузі розміщено написи "міліція" (червоного кольору) та "службове посвідчення" (блакитного кольору). Зворотній бік посвідчення заповнюється поліграфічним шляхом змінним текстом, що відображає дані про працівника міліції та містить його фотокартку. Після занесення даних посвідчення ламінується.
Люб'язний начальник Департаменту кадрового забезпечення запропонував у разі "нагальної потреби" (?!) завітати до найближчого райвідділку та подивитися на посвідчення зблизька.
Воно, звичайно, можна і до райвідділку. Тільки навіщо робити таємницю з посвідчень. Адже вони видаються саме для того, щоб їх усім показувати. А не для того, щоб працівники міліції насолоджувалися ламінованим пластиком наодинці чи з товаришами по службі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
