Правнича монополія або позбавлення конституційного права
Конституційний процес в Україні не іде, а скаче галопом. Алюр три хрести.
Оновлений основний закон ліплять "из того, что было".
І явно готуються змусити нас полюбити результат.
А результат обіцяє бути ще той...
Так, наприклад, українське суспільство збираються ощасливити так званою адвокатською монополією, що полягає у наданні адвокатам виключного права представляти іншу особу в суді.
Показово, що в Інтернеті підтримку "адвокатському монополізму" вислювлюють здебільшого саме колеги по адвокатському цеху.
Голосів "не адвокатів" чутно не дуже.
І, звичайно, колеги розпинаються "нє користі раді", а блага клієнтів для.
Хоча чи не лицемірством було б заперечувати матеріальну зацікавленість адвокатів?
Інша справа, що клієнтів слід приваблювати високою кваліфікацією та бездоганною репутацією, а не заганяти силою закону.
Та така вже склалася в нашій адвокатурі традиція.
Не змогли об'єднати адвокатів у професійну організацію добровільно, об'єднали примусово.
Примусили адвокатів об'єднатися, чому не примусити клієнтів укладати з адвокатами договори і платити їм гроші?
Розглянемо спрямовані на "адвокатську монополію" конституційні зміни докладніше.
Перш за все, пропонується змінити статтю 59 Конституції. Реформатори пропонують у частині першій статті 59 Конституції слово "правову" замінити словами "професійну правничу", а частину другу взагалі виключити.
Конституцію також пропонується доповнити статтею 131-2 такого змісту:
"Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена".
Конституційний суд України до зазначених змін поставився поблажливо. Хоч і з окремими думками окремих суддів, але зробив висновок, що запровадження "адвокатської монополії" не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Змушений зауважити, що з таким висновком Конституційного суду важко погодитися. Тим більше, що КСУ, як справедливо зауважили у своїх окремих думках судді Конституційного суду України Сліденко І. Д. та Вдовіченко С. Л., відмовився від власної практики не навівши ніякої мотивації для такої відмови, хоча мав би детальніше обгрунтувати свою позицію.
Судді ж Конституційного суду України Гультай М.М. та Сас С.В. прямо говорять про обмеження права на правову допомогу і права на вільний вибір захисника своїх прав.
Шановні судді надто обережні. Мова йде не про обмеження права на правову допомогу, а про його скасування.
Ось чинна редакція статті 59:
"Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура."
Реформована стаття 59 стане такою:
"Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав."
Кожен з нас втратить право на правову допомогу, отжимавши замість цього конституційного права інше – на професійну правничу допомогу.
Як кажуть, "відчуйте різницю".
Тут слід згадати, що стаття 59 Конституції має непросту історію і двічі тлумачилася Конституційним судом України. В одному з своїх рішень, а саме у справі про право вільного вибору захисника (N13-рп/2000 від 16 листопада 2000 року, справа N1-17/2000) , КСУ дав визначення правової допомоги, зазначивши, що право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. А у рішенні у справі про право на правову допомогу (N23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, справа N1-23/2009) КСУ розтлумачив, що "кожен має право на правову допомогу" означає гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносни з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах як вона того потребує.
Змінена стаття 59 поверне нас на 15 років назад. Бо ж ніхто не знатиме, що таке правнича допомога, чим вона відрізняється від правової. Навіть зараз адвокату не завжди вдається прорватися до клієнта під час, наприклад, обшуку. Хоча право клієнта отримати правову допомогу закріплено статтею 59 Конституції. Можна лише уявити, як знахабніють чиновники після того, як статтю 59 Конституції буде кастровано реформаторами.
Пглянемо тепер пропоновану до включення у Конституцію статтю 131-2. Відповідно до законопроекту, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена".
Чи не дивно виглядає виключення стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена?
Здавалося б, саме для цих категорій осіб кваліфікація представника є критичною, але конституційні реформатори залишають їх за межами "адвокатської монополії".
Виходить, "адвокатська монополія" для багатих і здорових, а хворі і бідні обійдуться.
Чи не є це простим і ясним ідтвердженням того, що вся ця історія з "монополією" є кісткою, кинутою адвокатам, щоб тихо і спокійно проковтнули скасування права на правову допомогу? Щоб відмовилися від результатів багаторічної боротьби, від масиву судової практики, офіційних тлумачень і теоретичних надбань?
Біблійний Ісав продав своє первородство за сочевичну юшку.
Чи не задешево українське суспільство і українська адвокатура готові відмовитися від конституційного права на правову допомогу?
