Поганий експеримент чи свідома помилка: яка головна проблема нових контрактів для військових?
Наприкінці минулого тижня українське суспільство отримало нові результати роботи Міністерства оборони, і вони, м'яко кажучи, виявилися провальними. Постанова Кабміну, ініційована Міноборони запустила експериментальний проект нових виплат і мотиваційних контрактів.
Але фактично вийшла ситуація, у якій у реформі відсутня як базова справедливість, так і реальне підвищення зарплат. Додаткові 10 тисяч не вирішують проблеми із зарплатами військових, а система виплат, яка передбачає зокрема виплати за ураження солдатів у стрілецькому бою є повним абсурдом: як фінансова служба зможе правильно нарахувати ці виплати?
При тому, для тих, кому все ж збільшують грошове забезпечення, роблять це за рахунок додаткових виплат, а не за рахунок збільшення посадового окладу. І виходить, що всі ці виплати не враховуються при призначенні та перерахунку пенсій. Але найголовніша проблема цієї реформи це те, що для більшості виплати і надалі залишаться на місці. Враховуючи інфляцію, це означає, що виплати, по факту, зменшуються.
Окремою історією є комунікаційний провал. Презентацію провели, зробивши акцент на підвищенні зарплат командирам корпусів та комбригам. Не офіцерам, не сержантам, не солдатам, а людям на самій верхівці військової вертикалі. Чому саме це вирішили винести на перший план, Міністерство так і не пояснило.
Показовою є й історія з самою постановою. Реформа була презентована доволі гучно, але сам документ, на основі якого вона мала запрацювати, довго не публікували. Виникало логічне питання: а чи був він взагалі готовий на момент презентації? І є аргументи на користь того що ні. Хоча б факт того, що ЗМІ писали за знищеного противника планується виплата в 25 тисяч, а у постанові – 15; за полоненого – 250 тисяч, у постанові – 100 тисяч. Фактично це означає, що документ дописували вже після того як його було презентотвано, що для реформи, яку готували пів року, – повний провал.
Окремою проблемою, проти якої я борюся з 2022 року, залишаються терміни служби. Люди, які воюють з 2022 року, фактично опинились за бортом, бо факт того, що вони воюють вже майже 5 років не враховується, а жодної справедливої відстрочки не передбачено. І хоча зараз є плани щодо звільнення зі служби людей, які служать з 2022, для офіцерів ситуація ще складніша, бо їх, на відміну від рядових, не планують звільняти. Єдиний запропонований шлях – це підписання дворічного контракту й очікування відстрочки після його завершення. При цьому сам контракт, а саме його 17-й пункт, не гарантує нічого: законодавство можуть змінити в будь-який момент. Фактично у разі провалу цієї реформи, офіцери не отримають жодних гарантій щодо демобілізації по завершенню контрактів.
Чому реформа провалюється? У першу чершу через впевненість Міністерства Оборони у власній непогрішимості. Саме тому реформу провели не через Раду, де депутати могли б внести правки і нормально обговорити проблемні моменти, а через постанову Кабміну як експеримент. Такий формат дозволяє уникнути Ради, її дискусій і дозволяє швидше щось запустити. І через це ми бачимо провал. Міністерство оборони вважає, що можна згенерувати реформу, замовити гарні слайди дизайнеру і оголосити трансформацію, але насправді так не працює і парламентська дискусія є єдиним способом створення ефективних рішень.
Але що насправді мало бути в цій реформі? По-перше, базове грошове забезпечення має бути мінімум 40 тисяч, а не 30. По-друге, люди, які служать з 2022 року, повинні мати право на справедливу відстрочку: мінімум три місяці за кожен рік служби, і не лише для піхотинців, а для всіх. Той, хто підписав контракт на два роки і відслужив їх – має отримати два роки відстрочки. По-третє, потрібно створити нормальну систему короткострокових контрактів для всіх. Колишні пілоти БПЛА, механіки, діловоди та інші ветерани, які вже знають свою роботу і готові повернутись до війська, повинні мати право скористатися такими контрактами. Якщо у нас вже є досвідчені люди, які хочуть служити, але їм штучно ускладнюють умови, то чому це не вирішити?
Саме на ці три запити мала відповідати реформа, але натомість у всіх трьох ми отримали черговий провал.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
