Чи порушує Конституцію її гарант, не оголошуючи референдум ''за народною ініціативою''?
Тільки намітилися натяки на можливість розблокування парламентської трибуни, як Симоненко у притаманній йому безапеляційно-популістській манері на зустрічі фракції комуністів із спікером заявив, що може запропонувати лише один варіант - "він буде найкомпроміснішим" – ухвалення рішення про проведення референдуму по НАТО. Той таки Симоненко, а з ним і регіонали, залишки об'єднаних соціал-демократів неодноразово звинувачували Президента в порушенні Конституції через неоголошення ним референдуму по НАТО, за який на початку 2006 р. було зібрано більше 4 млн. підписів.
Не будемо апелювати до раціональних аргументів, про те, що такий референдум не на часі. Не будемо апелювати до того, як відбувався "збір" підписів. Я не сумніваюся, що зібрати 3 млн. підписів противників НАТО неважко. Але ж цей процес "очолила" партія Медведчука-Шуфрича – їй потрібна була передвиборча фішка, але вона не допомогла – "пролетіли". Про численні ж порушення "народних ініціаторів" відомо всім (так у Хмельницькій обл. з перевірених ЦВК 4882 підписів і прізвищ містилося неправдивих відомостей у 1512 підписах та прізвищ). Як зазначало "Дзеркало тижня", "нахабство і масштаб нинішніх фальсифікацій невідворотно нагадують про стиль і методи проведення виборів, що спричинили народне обурення під час помаранчевої революції. Навіть якби не знати організаторів народного волевиявлення, "рука майстра" вгадується безпомилково: за референдум висловлюються небіжчики, люди, що не проживають у даній місцевості, підписи, в порушення закону, збирають усі, кому не лінь, у будь-який зручний час, а ті, чиї прізвища значаться у підписних листах, твердять, що за референдум не висловлювалися". Прокуратура відкрила 10 кримінальних справ. Інша річ, що під проводом Медведька годі було чекати якихось рішень.
Тому розглянемо питанння суто з формально-правової точки зору. Ст. 106 п.6 Конституції говорить, що Президент "проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою". Але нічого не говорить про терміни, не розписує механізм. Мабуть, це зроблено у відповідному законі "Про всеукраїнський та місцеві референдуми".
Отож, читаємо:
Ст. 17: ЦВК "видає ініціативній групі всеукраїнського референдуму свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної групи за формами, що встановлюються Президією Верховної Ради України".
Ст. 20 "Протокол та документи перевірки у триденний строк передаються Центральною комісією з всеукраїнського референдуму до Президії Верховної Ради України, яка розглядає їх у двотижневий строк від дня надходження".
Виходячи з цього, не було ні законно затвердженої форми, ні органу, до якого ЦВК міг би передати зібрані підписи. Про Президента не згадано взагалі!
І це не дивно, бо закон було прийнято 3 липня 1991 р., коли ще була УРСР, а у неї ще не було навіть посади Президента, натомість була Президія Верховної Ради.
Отож, Президент відповідно до законодавства цілком має час подумати, поки Верховна Рада прийме відповідні зміни, а поки що всі претензії – до канувшей в лету Президії Верховної Ради.
І годі пересмикувати Конституцію, так само як це робили, твердячи про "антиконституційність" "листа трьох" тощо. Читайте уважно закони, панове, перепрошую, товариші комуністи. Або приймайте нові.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
