Вашингтонський сніданок з інвесторами: проліт нормальний...
Можна невтомно повторювати мантру про всебічну підтримку іноземних інвестицій та запевняти інвесторів у тому, що Україна їх насправді чекає. Можна вказувати трансконтинентальним корпораціям перспективні сфери для інвестування в країні. Про чудовий потенціал у галузі високих технологій, агробізнесу, аерокосмонавтики, енергетики і теде. А то вони не в курсі! Ну, раптом не чули про українську перспективність. Або, просто підзабули про її велику, але приховану потенцію. Тож Президент мав нагадати, що у нас, насправді, все пучком. Стоїть і чекає.
Ніби не займає Україна почесне місце в хвості показників європейської статистики, яка акуратно, рік за роком фіксує національні економічні досягнення і тенденції: якщо коротко, то "незадовільно" по всіх предметах.
Зрозуміло, що наші самозвані отці-фундатори молодої української демократії на читання розумних книжок часу не мають – батьківщина ж у перманентній небезпеці. Що їхніми руками і твориться. А якби почитали хоча б Майкла Портера за хрестоматією для першого курсу університету з гуманітарним ухилом, то, може б і зробили для себе відкриття про концептуально простий зв'язок між місцевими умовами для бізнесу, які є продуктом для інвестицій, та конкурентноздатністю країни на глобальному ринку.
Інвестори кажуть – покажіть нам продукт, що ви маєте. А ми їм – про безкрайні лани. Які ми, правда, ніяким буржуїнам не віддамо – то свята наша земля. Бо в нас мораторій. На розвиток, на поступ, на здоровий глузд, на створення додаткової вартості. І ще на чужу ініціативу. Бо ж хтось прийде, поставить завод і заробить собі великі гроші. Краще нехай стоїть безхазяйне, але типу своє. А інвесторів ми чекаємо радо, але якось віртуально.
І ще розповімо закордонним невігласам казочку про кваліфіковані-перекваліфіковані робочі руки наші. Які на сучасних високотехнологічних виробництвах хоч і не працювали, але можуть. Бо вони ж прикріплені до голів із вищою освітою. Ціна якій гріш, але то деталі.
Отже, welcome to Ukraine, дорогі інвестори! Президент запрошує і запевняє, що воно перспективно. Приходьте просто кудись до нас! Беріть і розвивайте хоч що-небудь.
Бо нам всього не вистачає, особливо грошей.
