Довгоочікувана відповідь на польську премію

Цього тижня в місті Познань мені вручили нагороду польської організації Fundacja Reporterow за підсумками конкурсу серед журналістів шести країн "Східного партнерства".

Це сталося одночасно з трагічними подіями навколо фотожурналіста Віталія Розвадовського.

Тому я затримався із написанням цього посту, де хотів би висловити подяку організаторам, Fundacja Reporterow, а також всьому колективу Української правди. Тому що насправді ця нагорода має належати всій нашій редакції.

За рішенням журі, нагороду вручено за статтю "Офшорний дах для Януковича та Клюєва".

Якщо хтось не читав цієї статті, вона про те, як перший віце-прем'єр Клюєв виділив державну підтримку з українського бюджету своєму австрійському бізнесу.

При цьому, якщо копнути глибше, то кінцевим власником віденської компанії Activ Solar виступає траст із Ліхтенштейну, який також є номінальним власником резиденції Януковича в Межигір'ї та мисливських володінь того ж таки Януковича у Сухолуччі.

Ця премія виглядає як "холодний душ" українській владі, що потонула в корупції, але при цьому робить вигляд, що ніхто в світі цього не помічає.

Я чекав, якою буде реакція влади на цю премію. І я її дочекався.

Відповідь пролунала від Михайла Бродського.



Сьогодні Бродський – чиновник, урядовий уповноважений з питань дерегуляції. А його випад проти мене має просте пояснення – Бродський є підлеглим Андрія Клюєва. Того самого Клюєва, який фігурує в розслідуванні, що отримало міжнародну премію.

Ця залежність знаходить свій відбиток у діях урядового уповноваженого та політиці, що сповідують належні йому медіа-ресурси.

У коментарі Бродського мене зачепила фраза щодо Мустафи: "Понятно, почему Найему плевать на Украину – он здесь не родился. Но почему Лещенко всегда так и норовит "опустить" Украину по поводу и без? Вопрос..."

Дозволю собі відповісти замість Мустафи.

Випад Бродського щодо мого колеги і друга – це шовінізм і ксенофобія в найгіршому, печерному прояві. Після таких слів політики, а тим більше чиновники на Заході отримують квиток в один кінець – на політичне кладовище.

Але я не буду давати симетричну відповідь Бродському.

Просто вкажу на елементарне хамство Бродського стосовно його начальника – прем'єр-міністра України Миколи Азарова. Бо, за логікою Бродського, Азарову так само "плювати на Україну", адже він також "здесь не родился".

Азаров, як відомо, з'явився на світ у місті Калуга.

І якщо Бродський радить мені переходити в політіку, то я йому раджу з неї йти назавжди. Бо 14 років, які ця людина знаходиться у політиці, було достатньо, аби зрозуміти, що він з себе являє.