Янукович, Ахметов і Фірташ повинні заплатити справжню ціну, а не кидати подачки Майдану
Те, що парламент проголосував за послаблення влади Януковича шляхом повернення до Конституції-2004, а Янукович погодився на дострокові вибори в грудні – це був порядок денний спротиву місяць тому назад. До перших людських жертв.
Янукович запізнюється з розумінням ситуації. Як і лідери опозиції.
Послухайте людей з Майдану. За великим рахунком, сьогодні іде полювання на голову Януковича. І той, хто принесе її на майдан, буде оголошений національним героєм. Знайдуться десятки тисяч людей, які скинуться на винагороду цій людині. Можливо навіть, його ім'ям називатимуть вулиці.
У такій ситуації домовлятися про рік перебування Януковича при владі – це безглуздя. Він мав піти вже сьогодні – а єдиною гарантією опозиції мала бути обіцянка, що його літак безперешкодно залишить повітряний простір України протягом 24 годин. Замість Януковича мав бути призначений тимчасовий президент з числа національних авторитетів за прикладом Рози Отунбаєвої, який би гарантував мирний перехідний період між двома владами.
Доля Януковича висить на волосині. Він убив понад сотню людей. В цих громадян України є друзі та родичі. І в цих людей є зброя на руках. Тому, якщо Янукович залишиться жити в Україні, можна уявити, що все життя його супроводжуватиме страх бути застреленим впритул з пістолета, або його кортеж обстріляють з гранатомету, або спалять заживо в Межигір'ї, закидавши коктейлями Молотова.
Єдина альтернатива для Януковича уникнути цього – тікати з країни. Питання лише, хто буде готовий його прийняти. Не певен, що Путін захоче зв'язувати з лузером, який двічі за десять років зруйнував його концепцію підкорення пострадянського світу та виставив ідіотом перед міжнародною спільнотою.
Також не певен, що Януковича захоче приймати в себе Лукашенко – згадайте його принизливі коментарі про українського колегу. Янукович може тікати до Африки, де він малознайомий персонаж, до Венесуели, до Сирії. До побратимів у Сомалі. Вибір не дуже великий.
Що я можу порадити родичам загиблих? Подавати позови проти України до Європейського суду з прав людини та відсуджувати матеріальну компенсацію. Процес триватиме довго. Але відплата може вимірюватися десятками тисяч євро. Це додатково легітимізує в очах суспільства конфіскацію власності банди Януковича.
І ще одне. Олігархи Януковича мали шанс врятувати свої перспективи місяць тому, до кровопролиття. Зараз запізно. Батько і сини Януковичі, Курченко, Ахметов, Новинський, Іванющенко, Хмельницький, Фірташ, Льовочкін, Клюєв, Пшонка повинні бути позбавлені активів, які були виведені з державної або квазі-державної власності, починаючи з лютого 2010 року, за часі правління Януковича.
Межигір'я, чисельні резиденції, мисливські заповідники, обленерго, облгази, генеруючі компанії Західенерго, Дніпроенерго, Донбасенерго, Укртелеком, Металургійний комбінат імені Ілліча, збагачувальні шахти, титанові активи, сонячні електростанції – все це було "приватизовано" на фальшивих конкурсах з підставними учасниками або взагалі внаслідок рейдерських схем. І це повинно бути повернуто в державну власність за схемою реприватизації "Криворіжсталі" – з погашенням заплаченої олігархами суми після повторного продажу на відкритих аукціонах. Ахметов має бути свідомий – Яценюк не уповноважений Майданом давати йому будь-які гарантії.
Тим більше має бути зупинена приватизація "Черкасиобленерго", яка зараз іде повним ходом, попри ешелони вбитих людей. Має бути зупинена схема Фірташа зі взяття під контроль "Титану України", яка в самому розпалі. Країна залита кров'ю, а вони готуються під завісою диму палаючих шин забрати чергову порцію власності!
Олігархи повинні бути позбавлені будь-якого впливу на політику. Місце їх охоронців, водіїв, коханок та адвокатів повинні зайняти люди, які три місяці боролися з кривавою диктатурою на лютих морозах під кулями. І нові політики повинні розуміти – якщо вони повторять помилки попередників, то їх чекатиме ще більше покарання. Бо вони зрадять не Януковича, людей, які загинули в ім'я кращої України.
Так само назавжди мають бути позбавлені посад всі нинішні силовики та судді. І так само мають піти з політики всі комуністи та регіонали – навіть ті, які вважають, що їх втеча з палаючого корабля Партії регіонів є благородним вчинком. Всі ці Хомутинніки, Рудьковські, Буряки повинні розуміти – сьогодні в них є два вибори: трибунал або життя за межами політики. Країна змінилася, і в цій країні в них немає третього вибору – продовжувати політичну кар'єру. Цих людей, які десятиліттями сиділи на державних потоках, вже не виправити.
Так само Юлія Тимошенко має бути свідома – її звільнення не повинно означати її поверення до влади. За ці роки виросло нове покоління лідерів. І, якщо вона хоче виправити свій слід в історії – вона повинна сама собі заборонити обіймати будь-які посади у владі.
І ще. Не вірте казкам, що реприватизація призведе до невиправних втрат для країни. Вони втратять лише частину майна, яку набули, користуючись наближеністю до злочинного режиму Януковича. Можливо, Ахметов продасть свою квартиру в Лондоні, придбану за 200 мільйонів доларів, та купить собі щось скромніше. Можливо, продасть один з двох своїх приватних літаків та кількох футболістів. Але ці люди, які три місяці солідаризувалися з геноцидом Януковича, повинні заплатити свою ціну.
І це не мої слова – а колишнього посла США в Києві Джона Гербста, який представляє країну, де приватна власність є недоторканою: "Дело в том, что самые влиятельные люди в Украине до сих пор мотивированы своими личными узкими интересами. У украинского общества недостаточно сил, чтобы добиваться наказания тех "влиятельных людей", которые заходят слишком далеко".
Час довести, що українське суспільство накопичило достатньо сил, аби поставити цих людей на місце.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
