Про причини погрішення ситуації зі станом злочинності та пропозиції щодо законодавчого забезпечення проведення реформи у правоохоронних органах
З виступу на засіданні Комітету Верховної Ради з питань забезпечення правоохоронної діяльності щодо діяльності Національної поліції України
Я спочатку доповім про ситуацію із станом злочинності і потім висловлю свою точку зору і причини, що може зробити в цій ситуації Верховна Рада й інші органи.
Інформація, на жаль, буде дуже негативною, тому прошу її розглядати як об'єктивну реальність, бо це суха статистика, яка звичайно може певним чином може коригуватися, але вона відображає нинішній стан речей. Те, що вона такою є, не є проявом якихось особистих оцінок. Це те, з чим живуть наші люди щодня.
Отже, з початку 2016 року зареєстровано 410 тисяч кримінальних правопорушень. Це на 25% більше, ніж минулого року. Це стартова цифра. Так, ми розуміємо, що не всі заяви можуть реєструватися. Хоча і минулого року, і цього року керівництво МВС і Закон вимагає повноти реєстрації. Тобто, ми маємо перший сигнал: криміногенна ситуація загострюється, плюс 25% заяв.
Одним із найбільш небезпечних видів злочинності є умисні убивства. Міністерство внутрішніх справ України говорить про зменшення з 2100 в минулому році до 1200 злочинів у цьому році. На перший погляд, так воно і є. Проте якщо дивитися окремо по областям, то ми побачимо, що все зменшення досягнуто за рахунок Донецької області з 1170 до 229 за рахунок замороження та активних військових дій. Тобто минулого року там було 1170 вбитих, цього року 229. Слава Богу, але саме це вплинуло на нібито благополучний показник.
У той же час убивства виросли у мирній Закарпатській, Івано-Франківській, Херсонській, Львівській, Київській та інших областях.
Загалом аналіз структури злочинності в Україні свідчить про чітку тенденцію переважання протиправних проявів корисливої спрямованості. Говорячи людською мовою, те що направлено на викрадення майна громадян. Це 70 відсотків від усіх зареєстрованих кримінальних правопорушень.
Звернуся знову до статистики за перші сім місяців поточного року.
Ми маємо 38% росту крадіжок, тобто 221 000 людей постраждала від крадіжок. Відсоток розкриття спеціально не приводжу, бо абсолютно правильно Міністерство внутрішніх справ відмовилося від старої палочної системи, коли підтягували відсотки розкриття. Найбільший ріст крадіжок – Житомирська, Одеська, Миколаївська, Волинська, Харківська області, місто Київ.
На 40% більше грабежів – 16 200 проти 11 000 минулого року. Серед лідерів зростання – Рівненська область на 80%, Волинська 72%, Одеська 63%, Дніпропетровська 57%, Київська 54%, Запорізька 53%, місто Київ 59%.
Скоєно 2 400 розбійних нападів, а це на 30% більше. Зауважу, що розбій – це крадіжка, поєднана з насильством (У Кримінальному кодексі України (ч. 1 ст. 187) розбій визначений як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства). Тобто, 2 400 громадян отримали травми різної тяжкості з одночасним їх пограбуванням. Найбільший ріст – Черкаська, Одеська, Чернівецька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська області.
Паралельно спостерігається криміналізація громадських місць, де зі створенням нової поліції мала би бути зворотна реакція. Тим не менше, злочинність у громадських місцях зросла на 55%. 43 000 минулого року і 67 000 цього року. При чому 59% із цих злочинів скоєно на вулицях, площах, парках і скверах.
У місті Києві в громадських місцях скоєно 25 000 кримінальних правопорушень за трошки більше ніж півроку, що в 2,3 рази більше, ніж минулого року. Майже кожне третє умисне вбивство в громадських місцях вчинялося в Києві. Критичним є зростання крадіжок в столиці. З 6 500 до 16 500. Грабежів з 1 800 до 3 500. Розбійних нападів зі 158 до 281.
Тривожна ситуація щодо суттєвого збільшення кримінальних правопорушень в громадських місцях Івано-Франківської, Кіровоградської, Одеської, Рівненської областей.
Надзвичайно гострою залишається проблема незаконного заволодіння транспортними засобами. Вони збільшилися на 13%. З 6 до 7 тисяч. В середньому за добу в Україні викрадають 33 транспортні засоби.
Серйозне занепокоєння викликає ситуація на автошляхах. Упродовж 7 місяців поточного року зареєстровано понад 86 тисяч дорожньо-транспортних пригод, що на 25% більше, ніж торік. На 20% збільшилася кількість ДТП із постраждалими. Це 14,8 тисяч. Тобто майже 15 тисяч людей потрапили у ДТП, із яких загинула 1 761 особа. Травмовано 19 000 осіб. Приблизно кожні 20 хвилин траплялася аварія з потерпілими, а через кожні 3 години в ДТП гинула людина. Кількість кримінальних правопорушень, пов'язана із порушенням Правил дорожнього руху, збільшилась на 40%. Зростання числа загиблих в автопригодах – Чернівецька, Чернігівська, Житомирська, Івано-Франківська, Рівненська, Сумська області.
Зупинюсь також на проблемах зі злочинами, направленими проти особистості та конкретних осіб, які мають економічний характер.
Чому так відбулося?
Перший фактор, з моєї точки зору, – це війна, яка криміналізувала Україну. Країна насичена кількістю зброї і вибухівки, боєприпасів, які не піддаються аналізу. Відповідно, злочини стають все більш агресивними. Відомий вибух у Львові авто одного з кримінальних авторитетів. Після обстеження місця події виявилося, що по трасі лежали ще декілька заготовок вибухівок, які в разі не спрацювання першої мали-таки добити задуману жертву. Це означає, що вибухівки, тротилу, снарядів, автоматів, гранатометів в країні море. Безумовно, перший фактор саме цей.
Другий фактор – це рутинна паперова робота, яка забирає колосальний час у працівників поліції. Ми багато говорили про закон, про кримінальні проступки. Шановні колеги, я би дуже вас просив як генеральний прокурор почекати, бо наступного тижня готовий внести декілька законопроектів, в тому числі і варіант про кримінальні проступки. Справа в тому, що в комітетському варіанті недосконалого закону передбачається збереження досудового слідства, а це нічого не дає. Це називається іншим словом, але кількість паперів у роботі не зменшиться.
Я вас дуже прошу при внесенні змін до Кримінального кодексу в статтю, яка визначає види злочинів, там де злочини невеликої тяжкості із санкцією до 2-х років, назвати кримінальними проступками, а у КПК передбачити протокольну форму їх оформлення. І вже тільки це зніме від двох третин до трьох четвертин рутинної роботи у райвідділах. Вдумайтеся, нарешті поліція стане зрозуміла людям, бо поліцейський затримує, наприклад за сімейне насилля людину, заповнює протокол, проводить класичне дізнання і веде її в суд. Немає місячного паперового валу, а є поліцейський, підозрюваний, черговий слідчий суддя і відповідне покарання. Точно так же з хуліганством, з невеликої степені крадіжками тощо.
Наблизьте поліцію до суду завдяки елементарному голосуванню декількох сторінок тексту. Генеральна прокуратура розробила цей закон, я готовий його внести через депутатів, через Кабмін, за своїм особистим зверненням. Але це зніме три четверті паперової роботи, якою сьогодні перевантажені усі. Один слідчий або один процесуальний керівник має до двохсот кримінальних проваджень. Він заголовки не встигає читати. Зніміть цей вал і ви отримаєте більш ефективну поліцію.
Питання номер два: так званий "закон Савченко". Він дійсно несе великі загрози по загостренню криміногенної ситуації. Мушу вам сказати, що цей закон відновлює порядок, який існував у колишньому Радянському Союзі до 1937-го року.
Будучи людиною, яка цікавиться історією, я знайшов лист, інструктивний лист НКВС, який написав систему Гулага – скасувати "день за два" у так званих "критках", тобто в критих приміщеннях, і спеціальні пайки за ударну працю Гулагу, і як там написано "впредь поощрять контингент исключительно только увеличением пайки". Перебування у критому приміщенні безумовно є важчим, ніж у таборах. Тим не менш, я би пропонував вам скоригувати цей законопроект: людина по злочинам, які не мають відношення до особистості – вбивства, зґвалтування, тяжкі тілесні тощо – першого випадку притягнення до відповідальності могла би користуватися цим законом. Всі, хто йде рецидивом, всі, хто скоїв злочини проти особи – не повинні користуватися такими пільгами. Це коригування, мені здається, буде і гуманним до тих, хто вперше потрапляє в тюрму, і не гуманним до тих, хто обрав кримінальну злочинність як спосіб свого життя.
Третя проблема – право на оперативно-розшукову діяльність. Це одне з ключових питань. Чесно кажучи, той, хто пропустив цю позицію в законі, підлягає з ганьбою звільненню зі служби. У законі, який я підписував з колегами, це право було. Після доопрацювання його в Міністерстві внутрішніх справ воно десь пропало. Я розумію, що скоріше всього, не умисно, але стотисячне міністерство 7 місяців працювало, не маючи головного інструменту правоохоронної діяльності – оперативно-розшукової діяльності. Це значить – втрачена агентура, втрачені позиції, це фактично був розгром.
Четверта проблема – управлінська дезорганізація Національної поліції.
Не може працювати начальник обласного управління, якщо йому не підпорядкований національний патруль. Чого ви сьогодні з нього будете питати за стан злочинності в громадських місцях, якщо він не має права їм давати вказівки, він не керує підрозділом по боротьбі з економічною злочинністю – чому ви з нього будете питати про розкрадання бюджетних коштів. Він не відповідає за підрозділ УБНОН по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
Необхідний елементарний наказ керівника Національної поліції – повернути систему єдиної дислокації.
Начальник гарнізону – він же начальник УВС – має керувати всіма своїми підрозділами. Без цього питати з нього за стан речей є абсурдом. Неможливо впливати тільки через карний розшук, наприклад, на грабежі і розбої. Йому потрібен патруль. Неможливо впливати на квартирні крадіжки, не маючи в руках УБНОН. Сьогодні у них, м'яко скажу, обрізані повноваження. І це треба негайно зняти.
Наступна проблема. Помилки при ліквідації УБОЗу. Я до цих пір вважаю, що ліквідація УБОЗу була правильною. Я, як екс-міністр внутрішніх справ і зараз заявляю, що міліція в міліції приносила більше проблем, ніж позитиву. Але, ліквідовуючи УБОЗ як окремий і начальнику УВС не підконтрольний орган, необхідно було найкращих працівників відправити у відповідне управління карного розшуку або у кримінальний блок в цілому. На жаль, так не відбулося. Найкращі "профі" втрачені для системи. Звідси знову проблема відсутності агентури. Звідси проблема відсутності історичної пам'яті про те, що відбувається в регіоні, і ріст злочинності. З моєї точки зору, ще не пізно запросити старих "профі", які не підпадають, звичайно, під люстрацію, до роботи в кримінальному блоці кожного обласного управління.
Говорячи про патруль, погоджуюсь, що він є, безумовно, позитивною частиною історії реформ. Але патруль ефективно діє в разі, якщо він пов'язаний із системою відеоспостереження. Патруль вже рік їздить Києвом, не міняючи маршрутів. Я вже точно знаю, о котрій годині ночі я зустріну вашу патрульну машину, з якої ще ніхто не вийшов, коли їду додому. Маєте міняти маршрути. Маєте виходити з автомобілів. Маєте спілкуватися з людьми. Бо наркомани на Троєщині годинника не носять – вони звіряють час по машині, яка проїжджає повз. Міський голова Києва мав би вже давно встановити не десятки і не сотні, а тисячі відеокамер. Тоді би оператор відеокамер спрямовував ваші патрулі туди, де вони потрібні зараз. Просто патруль без відеоспостереження, без виходу з автомобілів не ефективний.
Це не намагання принизити роботу патрульних. Це просто доконаний факт – сам по собі патруль не є закінченою реформою.
Ну і на останок. Мене також запитували про кількість проваджень щодо працівників поліції. Він є приблизно сталим. У минулому році це було 11 кримінальних проваджень щодо 20 осіб. Цього року є 9 кримінальних проваджень, де притягуються 16 осіб. Хочу тут сказати про повне порозуміння з керівництвом міністерства і поліції. Ми працюємо разом з однаковим підходом до тих, хто скоїв злочин, і тих, хто намагався його приховати.
І в даному випадку я, як Генеральний прокурор, не маю жодного зауваження, тільки позитивні відгуки про ступінь співпраці з Міністерством внутрішніх справ.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.