Стандарт судді ''по-новому''

Судді, які піддаються впливу, виносять свавільні рішення та мають родичів-хабарників отримують право довічно вершити правосуддя.

На минулому тижні Вища кваліфікаційна комісія суддів вперше з моменту початку судової реформи за новим законодавством рекомендувала Вищій раді правосуддя призначити безстроково 96 суддів. Ці судді вже пройшли кваліфікаційне оцінювання та були визнані компетентними та доброчесними.

Таку перевірку вони проходили без участі громадськості, а щодо деяких з них була негативна інформація у медіа, а також негативні висновки Громадської ради доброчесності. Проте це не зашкодило їм успішно пройти оцінювання, та ще й отримати рекомендацію Комісії.

Ці судді є своєрідним стандартом "компетентності та доброчесності", який в ході судової реформи впроваджує та рекомендує застосовувати Вища кваліфікаційна комісія.

Давайте подивимось, хто ж є таким стандартом, на думку Сергія Козьякова та очолюваної ним Комісії.

Дуже показовим є приклад судді Дніпровського суду м.Києва Наталії Марфіної. До початку суддівської кар'єри вона працювала помічником голови цього суду, а потім керівником його апарату.

У часи Майдану суддя розглядала скаргу Євгена Кузьмінського – учасника поїздки до Межигіря на протокол інспектора ДАІ, на підставі якого його позбавили прав керування автомобілем на 4 місяці. Відповідно до матеріалів справи Євгена Кузьмінського начебто зупиняли на у центрі Києва на вул. Володимирівський узвіз, а протокол складено за "незупинку" на виїзді з Києва – на вул. Богатирській.

Насправді, водія ніде не зупиняли і рапорт був просто сфальшований. Але навіть без цієї інформації незаконність дій інспектора була очевидною. Окрім того, на дату розгляду справи (а це було 21 лютого) уже було відомо про масові фальсифікації і те, що таким чином влада переслідувала активістів.

Євген та його адвокат стверджують, що суддя це чітко розуміла і була готова задовольнити позов. Однак посеред засідання її викликали до голови суду. Вона вийшла, а коли повернулась, то різко змінила поведінку та відмовила у задоволенні позову. Кузьмінський переконаний – суддя отримала вказівку голови не задовольняти позов. Марфіна так і зробила – не просто відмовила у задоволенні позову, але попри усі невідповідності визнала дії інспектора ДАІ законними. До речі, рішення про позбавлення прав на підставі цього протоколу винесла тодішня заступник, а теперішня голова цього суду Неля Ластовка і про порушення при складенні цього протоколу вказано у рішенні дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яким було рекомендовано її звільнити.

Відомим є факт, що судді Майдану виносили неправосудні рішення під впливом голів судів, але поведінка судді, яка дозволяє зробити висновок про те, що такий вплив здійснюється так відкрито дійсно шокує.

Ще більш шокує історія з чоловіком цієї судді – Марфіним Віталієм Вікторовичем. Він працював начальником відділу Головного відділу контррозвідувального захисту економіки Управління Служби безпеки України в м. Києві.

У серпні 2011 року він був затриманий працівниками СБУ за підозрою у отриманні хабаря у розмірі 180 000 дол. США. (!!!) . На диво ця справа була доведена до вироку суду, з якого стає відомо багато чого цікавого.

Усі чули, що правоохоронці "кошмарять" бізнес ради заробітку. Ця справа є яскравим прикладом такого "бізнесу СБУ".

Відповідно до вироку чоловік судді Марфіної ініціював перевірку підприємства ТОВ ТД "Еталон" на предмет ймовірних незаконних дій. За свідченнями директора цього підприємства на зустрічі з ним Марфін повідомив, що в ході цієї перевірки СБУ вчинятиме дії, які "будуть компрометувати співробітників фірми". Щоб цього не відбувалось підприємство мало заплатити 60 000 дол. США. Оскільки таких коштів у підприємства не було, директор відмовився платити.

Через деякий час на підприємстві влаштували обшук за участі Марфіна, під час якого вилучили товари, документи, техніку. Далі прямий текст з вироку (Марфін це Особа 6):

"Після проведення обшуку свідок зустрівся із В.Марфіним на вул.Жилянській в м.Києві, щоб дізнатися причину обшуку і взагалі як повернути те, що було вилучено під час нього. Під час розмови з В.Марфіним він зрозумів, що той буде продовжувати слідчі дії, які перешкоджають нормальній роботі фірми. Свідок запитав, як це питання можна вирішити і В.Марфін відповів, що раніше не хотіли платити менше, то зараз це все коштуватиме 200 тис. дол.США".

Тобто чоловік судді дав чітко розуміти, що продовжуватиме блокувати бізнес, якщо не отримає хабар. А за те, що підприємець не хотів платити раніше, тепер це буде у більш ніж в три рази дорожче. Ось вона уся суть "конторського" бізнесу – плати або доведеться платити ще більше. Іншого варіанту немає.

Ради такого заробітку чоловік судді домовився з своїм керівником та двома підлеглими і погодили спільний план дій. Він неодноразово телефонував директору підприємства з вимогою пошвидше передати хабар.

Після передачі хабаря у розмірі 180 000 доларів США усю групу вимагателів було затримано. Їм інкримінувалась ч. 4 ст. 368 КК України, яка передбачає від 8 до 12 років з конфіскацією майна. Марфін повністю визнав вину і майже рік провів за гратами. Його звільнили лише у червні 2012 року.

Але потім кваліфікацію змінили на ч. 2 ст. 369-2 ККУ (зловживання впливом), яка передбачає позбавлення волі до 5 років. А 26 грудня 2013 року вироком Шевченківського суду м.Києва усіх підсудних визнано винними та призначено покарання у вигляді... штрафу у розмірі... 17 000 грн.

Саме так – за хабар у розмірі 180 000 дол. хабарники отримали штраф у 85 (!!!) раз менший ніж сума хабаря.

Ось так за злочин, за який на початку розслідування його фігурантам світило від 8 років з повною конфіскацією, вони отримали найлегшу міру покарання. Чи безкоштовно отримали? Хтось заробляє на кошмаренні бізнесу. Хтось на кошмаренні тих, хто кошмарить бізнес. Нічого особистого, лише бізнес. Боротьбою із злочинами чи корупцією тут навіть не пахне.

До речі, суддею у цій справі був О.Лінник, який відомий тим, що нещодавно виніс знущально м'який вирок щодо тітушковода Крисіна.

Після цієї історії Марфін розпочав успішний юридичний бізнес. Маючи судимість, отримав свідоцтво адвоката, заснував юридичні компанії та сьогодні декларує майже мільйонні доходи.

Показовою є і поведінка судді Марфіної у цій історії. Вже через 17 днів з моменту затримання чоловіка Соломянський суд виніс рішення про їх розлучення. Але досьє судді показує, що невдовзі екс-подружжя почало разом подорожувати, потім у них народився син, а з 2016 року суддя знову декларує його як свого чоловіка. Це дає підстави припускати, що саме розлучення було фіктивним. Нагадую, що стаття, за якою початково кваліфікувались дії чоловіка судді передбачала конфіскацію майна. Цілком ймовірно, що таким чином суддя намагалась допомогти чоловікові уникнути конфіскації майна.

Цікаво, що за 4 місяці до отримання хабаря її чоловіком суддя Марфіна придбала квартиру, вартістю понад 115 000 дол.США, яку оформила на свою 7-ми річну дочку. Можливо після такої витрати чоловік просто намагався поповнити сімейний бюджет? А скільки підприємців довелось покошмарити, щоб купити цю небюджетну квартиру родиною бюджетників?

На підставі цих фактів Громадська рада доброчесності однозначно зробила висновок про невідповідність Марфіної критеріям доброчесності.

Натомість, Вища кваліфікаційна комісія вирішила інакше.

Ось так, стараннями високооплачуваних членів Вищої кваліфікаційної комісії, у нас формується новий стандарт судді – слухняний, готовий виносити незаконні рішення та з родичами-хабарниками.

Очевидно, що владі такий стандарт підходить. Тільки чи підходить він суспільству?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.