Самодіагноз київської влади
У сьогоднішньому числі "Дзеркала тижня" подане розлоге інтерв'ю високого посадовця водночас Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації Володимира Прокопіва. В одній особі він є секретарем ради і заступником голови КМДА – виконавчого органу ради.
Про неодмінний принцип розподілу влад на представницьку і виконавчу, ті, хто призначив В. Прокопіва обіймати у купі ці дві посади, вочевидь, що не чули. Годі дивуватися такому поєднанню, бо сама законодавча природа посади Київського міського голови, (який є міським головою, спікером міської ради та керівником її виконавчого органу), так само суперечить цьому принципу. Це усе одно щоб в країні президент, голова парламенту та прем'єр міністр був однією особою.
Наразі, щоб ви краще уявили собі до чого призводить така суперконцентрація владних повноважень, наведу одне з питань у інтерв'ю та відповідь на нього. Йдеться про недостатність роботи Київради щодо захисту інтересів територіальної громади столиці у судах. Отже:
"Журналіст Володимр Драбчук:
- За нашими даними, претензійна робота якраз ведеться на дуже низькому рівні, часто представники міської влади навіть просто не з'являються в суди стосовно досить-таки важливих об'єктів.
Володимир Прокопів:
- На прикладі скверу Небесної сотні поясню ситуацію. Люди не розбираються – КМДА, Київрада, департамент якийсь... Прокуратура спільно з КМДА вийшли з позовом на рішення Київради, яке передбачало продаж земельної ділянки суб'єктові. Це рішення оскаржене. Представник Київради, в разі його явки до суду, повинен захищати рішення Київради. Натомість юристи КМДА спільно з прокуратурою – оскаржують рішення Київради. Зрозуміло, про що йдеться. Чи можу я мати претензії до юристів Київради і до їхньої позиції, як вони поводяться в цій справі?"
Як бачимо, юристи КМДА протистоять у суді юристам Київради. При цьому, над ними один і той самий начальник. Не так Володимир Прокопів, як міський голова Віталій Кличко. Що означає пасаж про представника Київради, який "в разі його явки до суду повинен захищати рішення Київради" збагнути важко. На якій підставі цей представник може проігнорувати свої службові обов'язки, не з'явившись до суду? Він не себе представляє у суді, а киян.
Цитоване інтерв'ю другої посадової особи самоврядування у Києві засвідчує якнайглибшу кризу компетентності столичного представницько-чиновного корпусу. Про його здатність до інновацій не може йтися в принципі. Ця обставина своєю чергою прирікає Київ на поглиблення управлінської, інфраструктурної та культурної кризи.
