Комітет виборців України. Щось на кшталт політичного "некрологу"
Комітет виборців України став часткою мого життя, хай і непомітно для засновників та керівників цієї організації. За Кучми КВУ виросла у дійсно поважну інституцію, яка в умовах постійних махінацій та фальсифікацій забезпечувала громадський контроль за виборчим процесом, яка, як це не банально звучить, виводила шахраїв на чисту воду. Працюючи на виборах з опозиційними політичними силами, чи такими, які просто не могли розраховувати на прихильність влади, я протягом багатьох років вів дос'є матеріалів КВУ. Воно було ніби підручником, який, спираючись на багатолітній досвід Комітету, ретельно інструктував, як запобігти тому, що в 2004 році так влучно назвали "підрахуйством".
Своєю бездоганною репутацією КВУ завдячував фінансовій незалежності від будь-яких політичних сил. Якими "комітетчики" були класними, коли були грантоїдами. Після примарної, як тепер ясно, перемоги демократії в Україні, грантів поменшало, грантоїдів майже не стало, але внутрішніх джерел незалежного, нічим не обумовленого фінансування третього сектору, який міг би контролювати владу і весь вітчизняний політикум, не з'явилося. Девальвувала не лише гривня, девальвували цінності, девальвували політики, девальвували громадські організації. Девальвував КВУ – аж до повної анігіляції.
Вгамувавши емоції, я так і не написав про це після призначення екс-голови Ігоря Попова заступником голови секретаріату Президента, яке, будемо вважати, лише випадково співпало із зашкально позитивною оцінкою виборів до Тернопільської обласної ради, яку дав КВУ.
Потім до теми КВУ я хотів повернутися, коли від знайомих дізнався про плани Олександра Черненка очолити КВУ замість Попова. Я хотів сказати, що це хибний крок, що Черненко не зможе реанімувати організацію, яка в Тернополі і після нього завдала такої шкоди власній репутації, що КВУ відтепер не може розраховувати на визнання у ролі незалежного арбітра принаймні з боку однієї з найбільших політичних сил.
Але після того, як Черненко повністю став на бік Ющенка у питанні щодо одночасного проведення президентських та парламентських виборів, я зрозумів, що рятувати КВУ ніхто і не збирається... І правильно, бо їй вже нічого не допоможе.
PS Поза тим, перетворення КВУ в структуру, наближену до СП, як на мене, не перекреслює заслуг Комітету, персонально Попова та Черненка, перед українською демократією. Без іронії. Вони дійсно багато зробили.
