Ющенко позичив у Сірка очі й подав слабенький голос проти обраного завдяки ж йому Януковича
Замість обіцяних десяти днів Ющенко випав у відключку майже на місяць. Поки у Віри Іванівни ще жевріла надія розбудити совість Януковича та вмовити його віддячити Ющенку й утворити коаліцію з НУНС, демократ Ющенко стоїчно відмовчувався щодо антидемократичних кроків Януковича на кшталт скасування місцевих виборів або формування коаліції на індивідуальній основі. Щодо останнього, то коли Ющенко був самостійним президентом, а не технологічним лакеєм кандидата Януковича, за подібні трюки він розпустив Верховну Раду.
І от тепер, коли, очевидно, Ющенку вже доперло, як тому жирафові на третій день, що Янукович – це сама чорна невдячність, В. А. подав голос, та і то не власний, а своєї прес-служби.
Ющенку не сподобався "поворот" Януковича у Москві. Йой-йой-йой! Янукович зізнався, що для нього всі дороги ведуть до Москви – неначе відкрив Америку для Ющенка. А коли Ющенко "утюжив" Західну Україну, навмисне сіючи відразу тамтешніх виборців до Тимошенко, він того не знав?
Янукович не робить нічого такого, чого не обіцяв раніше, і навіть заслуговує цим на певну повагу, бо виконує свої передвиборчі обіцянки. Ющенка в цій історії поважати нема за що. А от відповідальність він з Януковичем несе спільну – і за те, що Януковича Кіріл на царство вінчав, і за те, що Янукович хоче залишити тут Чорноморський флот, і за те, що трубу планує віддати росіянам, і за те, що указ по Бандері скасує, а за те, що мову українську локалізує в селі та на Галичині з Волинню.
Чому? А тому що Ющенко в президентській кампанії, обвішавшись вишиванками, козацькими перснями та шароварами, прикрившись патріотичним словоблуддям, розводячи руками, які нічого не крали, обома ногами топтав Януковичу дорогу в президентство, будучи його агентом з чорного піару проти Тимошенко.
Хай Господь його простить, коли вже відтяв йому розум.
***
qws _ 08.03.2010 21:58
Мания величия (комплекс мессии) характерен для личности, страдающей комплексом неполноценности. Такая личность ненавидит и пытается любой ценой избавиться от людей, которые, по общему признанию, очевидно являются талантливыми и успешными настолько, что могут составить ей конкуренцию.
Каждый их успех мессия рассматривает как личное поражение и унижение, каждое их действие – как посягательство, попытку отнять то, что принадлежит ему по праву – любовь народа. И ненавидит.
Ненависть эта столь глубока и столь иррациональна, что личность, страдающая комплексом неполноценности (часто из-за внешних, физических недостатков) готова ревниво мстить всему миру, обрекая целые народы на бессмысленные страдания.
"Пусть он, неблагодарный, (народ Украины) получит худшего правителя из возможных, чтобы на своей шкуре понял, насколько хорошим правителем был я.
Только так можно заставить его (народ Украины) пожалеть о том, что он предпочел не меня, а эту – с косой..."
