Пане полковнику! Ви полковник чи дезертир?

Перед тим, як вступати в дискусію, варто вивчати питання. Сашко Аронець поставив крапку в полеміці про вишиванку і те, що вишиванки у ВР це "смішно, несерйозно, прояв неповаги до законодавчого органу". А також поділився думками про армію та дезертирство.

"Кортить відреагувати на блоги Анатолія Гриценка .

І справа не в тому, що ми з вами маємо різні ідеологічні переконання. Мені також немає діла до ваших внутрішньофракційних "розбірок". Але поясніть мені, громадянину України, поясніть як офіцер, який, не дай Боже, в разі війни буде захищати Україну зі зброєю в руках, коли генерал дасть вам вказівку одягти, умовно кажучи, білий камуфляж, ви не підкоритесь і одягнете "парадку"? Чи ба більше, дезертируєте, як сьогодні, не прийшовши до ВР? Може це в знак протесту проти рішення фракції одягати вишиванки?

Я ще розумію Чечетова та Журавського, які таврують вишиванки, представляючи окупаційну владу. Але й вони це роблять, вочевидь, не так для того, аби принизити українців, як для того, щоби "перевести стрілки" від головної теми сьогоднішнього політичного порядку денного – тобто особистого голосування. Однак я зовсім не розумію вас як представника найбільшої опозиційної фракції. Тим паче, що ви пройшли в парламент саме за списком (!) цієї партії, рішення якої засуджуєте. Не хочеться думати, що це свідоме підспівування "регіоналам", однак запитання виникають.

Та й узагалі, українцям цікаво дізнатися, на підставі якого морального права ви повчаєте когось діловому етикету? Адже самі ж його не дотримуєтесь, приходячи на засідання уряду чи парламенту у светрі,

чи зі страховидною щетиною...



Я трохи відволікся, а тепер – по суті.

Виявляється, Анатолію Степановичу, ви ще й невіглас у питанні ділового етикету. Хоча, здавалося б, якщо ви вчилися аж в двох вишах США, то мали б знати елементарні речі. Так ось. Є правила дипломатичного протоколу та етикету. Згідно з цими правилами, національне вбрання не тільки прирівнюється до класичного ділового одягу, але й вітається на певних офіційних заходах. Цим невід'ємним правом користуються і арабські шейхи, і японський імператор, і королі та президенти, і посли різноманітних країн. І жоден "філософ" не посміє сказати, що це "смішно", "несерйозно", чи те, що "форма не компенсує змісту". Окрім того, ви пишете: "Вишиванка зранку до вечора, що прикриває годинник за $30000, страусячі туфлі на ногах, куртка за $80000, дорогий Mersedes, охоронці навколо". Жодним чином не оправдовую деяких наших "народних обранців". Але відкрию вам таємницю, що шейхи носять ще дорожчі годинники, їздять на значно дорожчих машинах і водночас одягають одяг, який кардинально відмінний від класичного європейського.

Але на доказ того, що ви, пане Гриценко, не обізнані з європейськими та світовими традиціями, доповідаю. В Шотландії високопосадовці, зокрема депутати, носять кілти не тільки на офіційних заходах, але й у будні дні роботи парламенту. В країні навіть склалися формалізовані правила, як має виглядати національне вбрання для офіційних заходів. Ба більше, шотландський парламент має свій власний візерунок для кілту.



Член парламенту землі Верхня Австрія (Oberösterreich) Мартіна Пюрінгер у національному вбранні південних німецьких земель, різновидність якого, до речі, також дуже популярна серед парламентарів баварського парламенту Німеччини (нижче групове фото однієї з фракцій цього парламенту).





А ось лідер Шведських демократів у парламенті Швеції,



у Японії здебільшого в національному одязі і приходять.



І звичайно, цікаво було б почути реакцію центру Симона Візенталя, якби пан Анатолій написав, що носіння кіп чи штреймелів у кнесеті – це "...смішно, несерйозно, прояв неповаги до законодавчого органу".



Цікаво, як би в такому випадку відреагували колеги Гриценка з кнесету?

Та й узагалі, Анатолію Степановичу, люди помічають, що ви постійно чимось невдоволені. Що ви ще робите, окрім того, що бурчите на соратників по опозиції – передусім на свою ж фракцію, яка й привела вас до парламенту? Коли ми побачимо не тільки критику, а й зразковий приклад боротьби проти режиму могутніх дивізій "Громадянської позиції" на чолі зі справжнім полковником?

P.S. Насамкінець хотілося б зазначити, що порівняння ситуації, в якій є українці, з тою, в якій опинилися американські індіанці є, м'яко кажучи, некоректним. І шкода, що ви, Анатолію Степановичу, вважаєте, що українці мають бути в такому ж становищі в Україні, як американські індіанці в США, адже, можливо, ви цього й не знаєте, але індіанець у Конгресі лише один.

Забороняти, насміхатися, зневажливо ставитися до національної гідності українців, які століттями не мали власної держави, та ще й вустами людини, яка називає себе опозиційним політиком, дуже негідно. Визначтеся: ви в опозиції до влади чи до українців?"