До 9/11: Вся Правда про Світовий Тероризм

Так звані "вежі-близнюки" так званого Світового (як варіант – Всесвітнього) Торгового Центру в Нью-Йорку, США, 10 років тому підірвали американські спецслужби.

Хто сміє в цьому сумніватися?

Хто посміє – той парія або, гірше, наймит ЦРУ. Такого не приймуть у справжні ліберали, такого не визнають авторитетом – в першу чергу, в західному вільному світі – вільні медіа.

Великий подвиг доведення цієї істини здійснили чимало героїв. Ім'я їм – легіон. Тисячами й тисячами вони й досі продовжують "лупати скалу" замовчування, перекручень та залякувань, розгорнутих проти правдолюбців Америкою – всесвітньою Імперією Зла.

Вони не стомлюються пояснювати, що вежі ВТЦ не могли впасти від пожежі, спричиненої авіаційним паливом, бо несучі конструкції були зроблені зі сталі, котра плавиться при 1200 градусах, а вогонь мав лише 800. А отже, вежі наперед замінували.

Вороги вільного світу, всі ці підкуплені неоконсерваторами та "яструбами" з Вашингтону продажні журналісти, намагаються твердити, що опори хмарочосів зовсім не повинні були розплавитись – для катастрофи їм досить було тільки розім'якнути, ніби в горнилі. Смішно! Невже кожному не ясно, де лежить істина?

Правдолюби відкривають усьому світові очі на той факт, що родина бен Ладенів довший час дружила із республіканцями США й конкретно – з родиною Бушів. І що, врешті-решт, саме американські спецслужби свого часу навчали й фінансували рух "Талібан". А отже, ясно, що вони не випустили їх з-під контролю й 11 вересня 2001 року, та й досі теж.

Їхні опоненти, всі ці шакали ротаційних машин, несміливо дзявкають з-за своїх щедро проплачених Держдепом США столиків, що "після" не означає "внаслідок", що під час "Холодної війни" світ був зовсім іншим, що, зрештою, помилки у відношенні радикалів не лише трапляються, а і є практикою "наддержав": так, ті ж США попервах підтримували Фіделя Кастро, а СРСР – ісламську революцію в Ірані, чиї аятолли в результаті назвали СРСР та його спадкоємця Росію "Малий сатана"...

Цирк та й годі! Волелюбним людям усього світу цілком зрозуміло, що все це – саме цирк. Зрештою, хіба ж кожному не ясно, що спецслужби США та Ізраїлю тримають абсолютно кожного терориста на гачку, що він намазу не здійснить без дзвінка з Моссад чи ЦРУ?

Самовіддані борці за правду, повторюю я, відкрили нам очі на 11 вересня, і відкривають їх досі. Але й це – не вся правда. Давайте зізнаймось самі собі: все набагато жахливіше.

Ще до 11 вересня, влаштованого, як ми безсумнівно знаємо, спецслужбами США, був вибух у готелі в Адені (Ємен, 1992 рік, 2 загиблих). Відповідальність взяла на себе "Аль-Каїда". З висоти наших знань не доводиться сумніватись: насправді за цим вибухом могли стояти лише всезнаючі спецслужби США.

В лютому 1993 року (7 загиблих, до 200 поранених) ці ж спецслужби, прикрившись організацією бен Ладена, влаштували вибух біля тоді ще цілісінького ВТЦ.

В листопаді 1995 в Саудівській Аравії пролунало два вибухи, що знищили близько тридцяти солдатів США. Ніхто ще не здгадувався, що це спецслужби США лише починають кампанію з винищення власних солдатів.

7 серпня 1998 року в Дар-ес-Саламі, столиці Танзанії, американські спецслужби підірвали вшерть нашпиговане їхніми ж шпигунами посольство США. Цього ж дня вибухнула машина під посольством США в Найробі, Кенія. Загалом – понад 265 загиблих і понад 5 000 поранених.

Відповідальність за вибухи взяв на себе бен Ладен – як усі ми чудово розуміємо, агент спецслужб США.

12 жовтня 2000 року американські спецслужби під виглядом міфічних (а яких же іще?) "арабських терористів" підірвали й потопили в Аденській затоці есмінець "Коул".

Після 11 вересня 2001 року до американських спецслужб долучилися спецслужби інших країн. Так, 12 жовтня 2002-го пролунав вибух на індонезійському острові Балі (понад 200 вбитих, більше 300 поранених). Головну масу постраждалих становили громадяни Австралії. Відтак усе стало ясно і з цією невеликою (за населенням) країною, чиї спецслужби, як неважко помітити, стали на слизьку стежку вже натренованих янкі.

15 листопада 2003 року смертники в машинах із вибухівкою вбили 25 і пораниили 300 осіб. Жертвами стали відвідувачі синагог у Стамбулі, тому правдолюби досі дискутують, були винуватцями спецслужби США, Ізраїлю чи члена НАТО Туреччини. Але ясно, що це були саме спецслужби, бо без спецслужб, як ми всі розумієм, обійтись не могло.

11 березня 2004 року спецслужби (очевидно, іспанські) підірвали чотири пригородні поїзди в іспанській столиці Мадрид. Загинуло 191 людина, поранено понад 2 000 осіб.

7 липня 2005 року до справи підключились колеги Джеймса Бонда: вибухи в лондонському метро забрали 56 життів і поранили понад 700 чоловік.

Даремне, втім, вважати, що вірус винищення власних громадян охопив лише Захід (та Ізраїль, котрий ми тут взагалі не згадуємо, бо й так зрозуміло, що кожен смертник, котрий підриває себе на дискотеці в Рамлі, контролюється "Моссад", кожна ракета, що падає на територію Ізраїлю, скерована таємними радарами ЦАХАЛу, і кожна цеглина, пожбурена в єврейських поліцаїв під час чергової інтифади, має свій порядковий номер в урядових спецхранах Тель-Авіва).

Росія – беззастережна супердержава для кожного, хто розуміє, що стоїть за спробами гегемонії Америки – теж постраждала через свої спецслужби. Адже, знов-таки, кожен розуміє, що будинки у Буйнакську, Волгодонську та Москві майже рівно 12 років тому підірвали не якісь там "чеченські терористи" – анекдотична спроба приховати правду! – а звичайнісіньке ФСБ.

Вибухи вересня-99, що забрали понад 160 життів і поранили майже 1 500 росіян, як і в американському випадку, були лише найгучнішим, але не єдиним проявом діяльності спецслужб.

До того агенти спецслужб Басаєв (1995) та Радуєв (1996) захоплювали тисячі заручників в лікарнях невеличких південно-російських міст. Терористи тоді вислизнули, лишивши сотні загиблих та поранених заручників. Ясно, що це свідчило про їхню дружбу з ФСБ так самісінько надійно, як і колишній спільний бізнес Бушів та бен Ладенів – про співпрацю "Аль-Каїди" із ЦРУ.

І так само, забігаючи наперед, вкажемо, що загибель Басаєва та Радуєва уже в новому столітті лише акцентує співпрацю зі спецслужбами. Яких доказів справжньому правдолюбові потрібно ще? Адже всі правдолюби знають, що бен Ладена американці теж прибрали тільки як небажаного свідка.

Спецслужби Росії також влаштовували теракти в московському метро (1996, 2000, 2001, 2004, 2010 роки, до двох сотень загиблих в цілому). Вони підривали рок-фестиваль "Крылья", Владикавказький ринок (двічі за п'ять років), незліченну кількість автобусів та маршруток. Вони підірвали 24 серпня 2004 року два літаки внутрішньоросійських авіаліній, убивши 90 пасажирів, пілотів та стюардес, вони ж підірвали аеропорт "Домодєдово" в січні 2011 року, вбивши 37 і поранивши сотні людей.

Зайве казати, що теракти в Беслані та на московській "Дубровці", де щоразу гинули сотні людей, влаштували теж вони. Спецслужби. Ну, хто ж іще.

Усією вищенаведеною інформацією всі ми повинні завдячувати правдорубам, несхитним борцям, котрі точно знають, що спецслужби стоять за всіма терактами на світі, бо інших терактів на світі не трапляється. А насправді араби обожнюють євреїв і янкі, північнокавказькі народи в захваті від Москви.

Ну а хто раптом не такий, то такого, як знає кожен правдоруб, завжди пильнують недремані очі. І якщо раптом десь щось вибухає – то винні лише спецслужби, а в жодному разі не ті, із ким вони нібито "воюють".

Немає терору, крім як від спецслужб, і правдоруб – розвінчувач їх.

Єдине, чого ми ще не знаємо – це чиї саме спецслужби посприяли індонезійському цунамі 2004 року, виверженню Ейяф'ятлайокуттля, лісовим пожежам у Росії, катастрофам останнього шаттла і "Фукушими-1", нарешті, зовсім уже нещодавньому землетрусові в східних США...

Але мине зовсім небагато часу – і непереможні правдоруби пояснять і це.

Не сумнівайтеся.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.