Вільний ринок "лапші"
Так склалося: півночі досліджував просунуту (нібито) поп-музику сучасності. У компанії фахівців, коли я все правильно розумію.
Фахівці виявились людьми начитаними, от не брешу. "Ти ж сам писав, що Ден Браун свій шедевр типу потирив у Бейджанта, і Линкольна, і Лі", – сказав той, котрий наливав. Убий мене янголи та демони, якщо я пам'ятав, де я таке писав і коли... Але оскільки Браун таки вкрав, я не став заперечувати.
"Ну, бачиш", – повчально сказав другий, гладкіший й бородатий (він не наливав, а тільки проголошував тости). – "Ден Браун украв у британців, і все одно виграв суд, бо він довбаний америкос. А ти дивуєшся, що Леді Гага покрала (насправді було вжите сильніше слово – О. М.) ідеї кліпів Мілен Фармер. А хто така Фармер, хто у світі слухатиме французькою?"
Опа, сказав я. Я тут давно пропагую ту думку, що популярність твору залежить не від його якості, а від розкрутки, а та – від мови, котра, в свою чергу, залежить від розкрутки, котра...
"Та не грузи", – всміхнувуся гладкий. – "Нашій ефемці як спускають з Москви програму, так ми по тій програмі й крутимо. А хулі нам самим думати? Слухач..." – тут він затягнувся кальяном, – "Слухач ніде не дінеться. Слухачі ж у нас дебіли, Шурік, ось у чому проблема".
Ось у чому проблема, виявляється. А так – хороші люди, і ресторанчик хороший. Підходьте до метро "Мінська", я вам покажу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
