Жако, він всюди жако
Мабуть, як і десятки тисяч інших, хто днями подивився переспів "Розкажи" у виконанні червонохвостого папуги, зрадів за "братів наших менших". Розумний, – нічого сказати! (на одному з недавніх блогів на УП цей ролик теж вміщено). А от за "братів наших більших" розхвилювався.
Спитаєте, чому? А як не хвилюватися, коли половина нашого парламенту має рівень IQ нижчий за папужачий? Бо не можуть опанувати того, що під силу африканській пташині. Ба більше – у своєму прагненні залишитися на цьому рівні назавжди – пропонують нові і нові закони, щоб, не доведи Господи, не напружувати те, що, мабуть, вже не може напружитися (маю на увазі мозок) та не вивчати цієї "мовы".
Ну, що з ними, бідолахами, робити. Одні – ті, що жорстокі, кричать – геть з парламенту, ви нас на весь світ зганьбили і продовжуєте ганьбити! Інші – ті, що, ліберальні, все про прогрес у їхніх здібностях говорять. Мовляв, дайте їм ще років 20 -30, може, й вивчать.
А мені от таке на думку спало. А може їх усіх, щонайменше тих, кого це у парламенті стосується, зібрати разом та й у довгострокове відрядження відправити. Правильно, до джунглів Західної Африки, де ці розумні птахи "обитают". Клімат там, мабуть, особливий, мовотворчий. Хоча б років на кілька. Ну, щоб додому не з порожніми ж руками, тобто "языком", повертатися. Як мінімум рівня вже згаданого папуги досягти.
А цей час можна було б тут з користю для справи використати – ніхто ж не заважатиме. Що варто було б зробити?
Прийняти закон про мови в Україні. Щоб довго не морочитися, скористатися пропозицією братів Капранових . Просто перекласти українською закон про мови Росії, замінивши "російську мову" на "українську". Уявляю, що заспівали б після того усі наші ківалови -колесніченкі – бондаренкі та уся їхня гоп-компанія.
Законодавчо ввести 75 – 80% україномовного продукту (не виробленого в Україні, а саме україномовного – відчуваєте різницю?!) у всіх теле- та радіоефірах. А якщо хтось вже зовсім безталанний до студії проб´ється, то щоб "глаголіл" з обов´язковим синхроном українською (для парламенту ця проблема відпаде, бо ж усі нездатні вже в Африці будуть). Якщо в Росії знайдуться добродії, які нам такий україномовний продукт запропонують, ну, тоді ми в плані "стратегического партнерства" цю пропозицію уважно розглянемо.
Наступне. Закріпити в законі, що всі друковані видання, які в Україні виходять недержавною мовою, сплачуватимуть податок на розвиток саме державної. Так, розміром у відсотків 300% та вище, як вже там порахують, щоб українську мову реально підтримати. Це ж і щодо літератури з ближнього російськомовного зарубіжжя, фільмів у прокаті, програмного забезпечення тощо. І ще кілька таких простих та зрозумілих норм увести. Не хочу втомлювати переліком – усім давно усе відомо.
Чому тільки російськомовного? Тому, що на найближчі десятиліття нам полонізація, германізація, іспанізація та інші "ації", крім русифікації, просто не загрожують. Отже, ніякої дискримінації – лише для балансу та правильної європейської пропорції. Тільки бізнес – нічого особистого.
І головне. Призначити відповідальним за мовну політику в державі Українця з великої літери. Не пристосуванця, не найманця, а особу, яка має переконання, а головне – здатність довести справу до кінця, надавши йому відповідні повноваження. Зробимо висновки з попередніх помилок – досягнемо результату у майбутньому. Я у цьому переконаний. Насправді це зовсім не важко – був би час та натхнення.
А для україномовного жако тим часом введемо спеціальну посаду у парламенті. Він у наших, хто оце з Африки повернеться, іспит з української прийматиме.
Жако, він всюди жако. Бо розумний.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
