Безпека держави і "об"єднана опозиція"
Продовжую читати програму "об´єднаної опозиції". Інколи спливає на думку, що її писали марсіяни. Ну, самі подумайте: про все, хоч загальниками і гаслами, здається, сказали. А от про те, що є основою будь-якої державної конструкції, – забули. Маю на увазі питання безпеки. Подивіться навколо: кожна країна, навіть озброєна до зубів та ще й ядерною палицею Росія, будь – який рух довкола себе сприймає з величезною пересторогою, вживає адекватних заходів. Ось остання, наприклад вже відверто свариться зі своїми заокеанськими "друзями". Ті теж, до речі, пильнують, щоб і думки ні в кого не виникало бодай у навіть якийсь теоретичний спосіб загрожувати їхній безпеці або безпеці їхніх союзників. Що можна сказати? Молодці, дбають про власну безпеку.
А що думає з цього приводу "об´єднана опозиція"? Виходячи з її програми, – нічого не думає. Не можу навіть припустити, що вона забула про це питання. Просто сказати нічого. Бо воно відразу змушує чесно продемонструвати, який курс буде обрано: демократичних перетворень і реформ, у т.ч. і військових, тобто, до НАТО, чи довічне перебування у сфері геополітичних інтересів Росії у почесній ролі васала. Ось тут собака і заритий.
Власне, у лідерів двох головних партій, які тепер проголосили себе цією "об´єднаною опозицією", позиції щодо цього ніколи й не було. Вірніше була формальна, коли курс на НАТО ще належав до пріоритетів зовнішньої політики України. Згадую, до речі, кілька характерних випадків, коли мені як міністру закордонних справ дуже високі посадові особи в НАТО говорили, що вони не можуть зрозуміти, як так можна діяти: лист з проханням про надання Україні Плану дій щодо членства підписувати, а потім давати зрозуміти, що вони насправді проти цього. Була у нас тоді така "таємна кабмінівська дипломатія", яка дуже "допомагала" офіційній. Але зараз не про це.
Відсутність у програмі навіть згадки про курс України до НАТО свідчить про те, що позиція "об´єднаної опозиції" просто збігається з позицією влади. Жодного слова і про ставлення до т.зв. "позаблоковості", яка виштовхала нас з кола країн, що мають хоча б якусь безпекову перспективу. Саміт НАТО у Чикаго це наочно підтвердив. Жодних пропозицій щодо проекту закону, який би цю "позаблоковість" скасував. Жодного слова про армію, її потреби та шляхи реформування.
Отже, тривіальне запитання: чи розуміє "об´єднана опозиція" свою відповідальність перед українським народом? Чи думає, що в черговий раз замулить йому очі обтічними фразами про "загальноєвропейські об´єднавчі процеси"? Ні, так не вийде. Треба чесно казати, де ви бачите Україну: у постсовковому "таборі", у теперішній "сірій зоні" безпеки чи серед демократичних країн північноатлантичного простору.
Розумію, що мене не почують. Як не почули й кількох експертів на малочисельному "круглому столі" з обговорення зовнішньополітичних аспектів програми. Їхнє враження: захід проведено для галочки, щоб потім сказати, що відбувся. А по суті питання цитую дослівно: "Така зовнішньополітична програма – це профанація і аж ніяк не альтернатива".
P.S. В одному з коментарів на мій останній допис пані Марина запитала мене, чому я закликаю опозицію "діяти", а сам, мовляв, не беру участі у її заходах.
Шановна пані Марино, ну, як брати участь, коли не запрошують навіть на такі обговорення? І зрозуміло чому: бо ставитиму ж незручні питання, пропонуватиму незручні ідеї. Зайвий клопіт.
Щодо мови. З моїм другом Б.Тарасюком вже років тридцять спілкуюся виключно українською мовою. Українською, до речі, спілкуюся й у повсякденному житті і, зрозуміло, вдома. На роздвоєність не страждаю. (До речі, прочитайте блискучий матеріал Мустафи Найєма в "Українській правді" від 06.06.2012 "Як опозиція промовчала мову" про мітинг на захист української мови. Зверніть увагу на мову, якою спілкувалися між собою лідери "об´єднаної опозиції").
P.P.S. Щодо грошей за участь у мітингу. Написав про те, що почув від учасниці цього мітингу. Звичайно, не йдеться про усіх присутніх. Але навіть поодинокі випадки такого штибу є ганебними і з ними раз і назавжди треба покінчити. Найманці не перемагають. Перемагають ідеї.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
