Закон як дишло?
Громадський активіст Сергій Пархоменко, який почувається українцем, думає, читає та спілкується українською, кілька місяців тому подав позов на "Комсомольскую правду в Украине". Його обурила подвійна гра, яку веде редакція газети щодо українських громадян: адже згідно з умовами реєстрації газета має виходити двома мовами – українською та російською, натомість весь наклад є російськомовним.
І що ж ви думаєте, подільський суд м.Києва вчинив по-закону? Ні, у столиці незалежної України "український" суд виносить рішення, яке узаконює другосортність державної мови. Ви можете собі уявити щось подібне не лише в цивілізованій європейській столиці, а бодай десь у країнах, які ще якийсь час тому були колоніями?
Не буду обтяжувати цитатами з цього "рішення": повірте, реферат студента – третьокурсника юридичного факультету будь-якого ВНЗ виглядає розумнішим.
Виникає логічне питання: а що – в Україні немає державного органу, який би контролював ситуацію? Виявляється, є. Це – Держреєстр, підпорядкований Мінюсту. Його залучили третьою стороною, яка мала б дати відповідні роз´яснення. Краще б того не робили, бо головне завдання його представника полягало, вочевидь, у тому, щоб ховатися від суду або городити нісенітниці.
Ось так українська Феміда і влада захищає права українських громадян.
Які висновки?
С.Пархоменко та його адвокат подали, звичайно, апеляційну скаргу. Щоб здогадатися, яке рішення винесе апеляційний суд, не треба бути академіком. Але позивач вирішив пройти весь шлях, аж до Європейського суду з прав людини. Це правильно, хоча навряд чи змінить ситуацію в цілому. Навіть, якщо ЄСПЛ, - а в це хочеться вірити, – розставить усі крапки над "і".
Потрібно міняти систему українського правосуддя. Єдиний шлях -якнайшвидше перейти до європейської правової практики. Без асоціації з ЄС цей процес буде неможливим або дуже довгим і безсистемним. Це – ще один аргумент на користь необхідності беззастережно підписувати угоду про асоціацію. Бо, насправді, жодного розумного плану "Б" не існує: будь – який з них – це, зокрема, і продовження ось такої юридичної вакханалії – тобто, практики, коли "закон, як дишло".
P.S. Громадське об´єднання "Праві" розпочинає формування Реєстру суддівської ганьби. До нього вноситимуться прізвища суддів, які "відзначилися" своїми українофобськими рішеннями. Очевидно, що після того, як політична ситуація в Україні зміниться, вони першими претендуватимуть на почесне право записатися на біржу праці.
Бо, перефразовуючи відомий вислів, лише та держава чогось варта, яка вміє себе захищати. Ми це швидко організуємо.
P.P.S. Просимо усіх, хто стикався з українофобстом у судах, надcилати інформацію для поповнення Реєсту суддівської ганьби за адресою office@pravi.org.ua. Він буде відкритим. Народ має знати своїх "героїв".
А вони нехай вже зараз подумають про своє майбутнє.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
