29 січня 2014, 16:02

НЕГАЙНО ПОТРІБЕН ПОЗАПАРТІЙНИЙ ФАХОВИЙ УРЯД

Останній раунд переговорів засвідчив: політики бояться брати на себе відповідальність. І відверто пояснюють чому. Бо це погано позначиться на їхньому рейтингу. Бо їм треба перемагати на наступних виборах.

Такою логікою керувалися досі та продовжують це робити, як бачимо, і зараз як "старі", так і "нові" політичні сили. З точки зору партійних інтересів, це логічно, з точки зору державних, – абсурдно.

Чи зможуть такі політики наступити на горло власній пісні? Відповідь вже маємо. Але не маємо відповіді на інші питання: так що, люди загинули за зміну одного "видатного регіонала" на іншого, чи хто, нарешті, думатиме про долю держави?

Нездатні до відповідальності політики з обох боків повинні відступити. Сьогодні треба думати не про ім´я майбутнього президента, сьогодні треба виводити країну з біди.

Хто може з цим впоратися? Ті, хто не має політичних амбіцій на майбутнє президентство чи прем´єрство та участь у владі. Це високопрофесійні та патріотичні спеціалісти – камікадзе, які виконають свою місію і політично себе поховають. Можливо, через покоління про них скажуть добре слово. Але вони поставлять поїзд на рейки. Часу такому уряду відміряно зовсім небагато: 1,5 – 2 роки.

На місці політичних сил я би підтримав такий сценарій: адже всю чорнову і брудну роботу довелося б виконувати саме такому уряду. А вони залишилися б політично "незайманими". (Лапки, здається, зрозумілі).

Звичайно, цей уряд повинен мати особливі повноваження і не залежати від примх політичних груп впливу, яким може стати боляче. Тому він повинен мати право керувати ситуацією своїми декретами, які матимуть обов´язкову силу для всіх суб´єктів виконавчої влади. Парламент, який мав би прийняти таке рішення, на час цього особливого періоду міг би зайнятися адаптацією українського законодавства до європейського. Зрозуміло, що діяти такий уряд може лише за умов повернення до конституції 2004 року.

Не є проблемою підібрати потрібних спеціалістів. Насправді їх багато. Підключивши до цього громадськість, сформулювавши жорсткі вимоги та самообмеження для членів такого уряду, прописавши точні завдання та терміни їхнього виконання, можна за короткий час кардинально змінити ситуацію. Громадська експертна рада вже почала цю роботу.

А можна поміняти "шило на мило" та продовжувати "тролити" один одного. І мріяти про новий перерозподіл посад та грошей.

Та хіба за це УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД вийшов на майдани? Якщо політики (як погані, так і "добрі") цього не зрозуміють, про них дуже швидко забудуть. Деякі діалоги, а, головне, дії на Майдані – яскраве тому підтвердження.

Думаймо, про державу, панове політики! Ваш час ще прийде. А сьогодні майте мужність та здоровий глузд дати дорогу тим, хто готовий взяти на себе відповідальність.

Гарантії так гарантії!

Москва хоче для себе безпекових гарантій. Путін про них публічно заявляє, а Лавров обіцяє покласти його вимоги на папір. Розумію, як воно складно...

Розпад Росії: загроза чи шанс? (3)

6. Чи може Росія стати демократією? "...Российской власти, на мой взгляд, достался просто-таки идеальный народ, которым она еще долго будет успешно пользоваться...

Розпад Росії: загроза чи шанс? (2)

4. Економічна безвихідь "Это не цены высокие, это мы нищие, г-н Президент" https://echo.msk.ru/blog/amountain/2756042-echo/ Політичні перспективи Росії безпосередньо залежать від її економічного здоров'я...

Розпад Росії: загроза чи шанс?

Росія – це "нечто страшное, смешное и стыдное" Д.Биков, російський письменник https://echo.msk.ru/blog/bykov_d/2761932-echo/ Розвиток Росії впродовж останніх двох десятиліть мав своїм наслідком появу низки явищ, що призвели до масштабних змін як у внутрішньополітичній ситуації країни, так і її становища на міжнародній арені...

Правда і відповідальність

Друга світова залишила глибокі шрами в історії багатьох народів світу. Особливо тих, хто зазнав безпосередньої агресії з боку нацистської Німеччини...

Чому Росія ніколи не відбудеться?

Відразу чую голоси опонентів: " Як це не відбудеться?! Вже відбулася! Могутня і велика держава...". Причому говорять не тільки у них, але, на жаль, і у нас...