Лицарі Духу
Відходять найкращі. Наймудріші. Найлюдяніші. Сумна вервечка продовжується: Євген Сверстюк, Богдан Гаврилишин, Любомир Гузар, Євген Грицяк, а, ось тепер, і Мирослав Попович.
Їх називають совістю нації. І це правда.
Їх називають ядром нації. І це теж правда.
Але вони ще і Лицарі Духу Нації.
Згадаймо оте вибухово Франкове: "Дух, що тіло рве до бою...". Це ж про них...
Духовність була їхньою найвищою цінністю. Уявляю, з якою гидливістю вони спостерігали для мишачою вовтузнею нашої "еліти", бо ж головним джерелом її натхнення є чергові мільйони. Як це насправді примітивно і банально!
Тому вони і бачили далеко – аж за горизонт і не помилялися в прогнозах.
За плечима кожного з них – важка життєва дорога. Але вони були щасливими від того, що жодна система, жоден тиран не зміг забрати у них найголовнішого: свободи думки.
Нам же залишається подякувати їм за високу планку Добра, Гуманізму і Духовності, яку вони залишили для нас.
Пам'ятаймо про це. І рівняймося на них.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
