Ризики, які ми обираємо
В Радянському Союзі для поняття "ризик" було віднайдено ГОСТ Р 51897-2002, який визначив це явище, як "поєднання вірогідності події та її наслідків".
Для багатьох із нас поняття ризику перебуває за межами логічного розуміння – ми сприймаємо ризик, в першу чергу, на рівні відчуттів: серцебиття (через надмірний вміст адреналіну в крові), тремтіння в руках, металічний присмак у роті. Різке зниження рівня гормону серотоніну, що відповідає за стан насичення та вдоволення, тягне наше єство в якусь захмарну далечінь і не дає зупинитися на досягнутому.
Можна сказати абсолютно точно: у тих, хто не виймає вільні кошти з обороту, а постійно вкладає їх у різні проекти, дуже погано з рівнем серотоніну. Хоча я завжди переконував і буду переконувати, що ховати гроші під матрацом або закопувати їх у банках на городі з багатьох ознак є не менш ризикованим, ніж купувати, наприклад, акції нікому невідомих підприємств.
Цікавий факт: американці колись намагалися знайти так званий "ген самогубства". Не знайшли, але дійшли дуже цікавих висновків: потенційні самогубці мають критично низький рівень серотоніну в крові (вони весь час не задоволені життям). Така дисфункція організму передається у спадок. Гену ніякого не існує, просто за дітьми, в яких від народження замало цього гормону, слід більш уважно спостерігати в підлітковому (перехідному) віці, важче такі люди переживають і кризу середнього віку.
Як би там не було, але самогубці, мандрівники, спортсмени, артисти, винахідники та інвестори мають одну й ту ж ваду – серотонінову недостатність. І ще невідомо, в кого вона більша. Правда, наслідки від неї в кожної категорії різні: одні свідомо йдуть з життя, інші своїми активними діями, навпаки, прагнуть максимально поліпшити його якість, зробити його більш динамічним та яскравим.
Той, хто не намагається грати, не ризикує. Чим більша ставка, тим ризикованішою є твоя гра. Але ступінь нашого ризику завжди пов'язаний з очікуваними результатами, тому максимальний ризик ми погоджуємося приймати лише з огляду на можливість отримання надзвичайно високого прибутку. Отже, якщо рівень вмісту серотоніну сучасна медицина ще не навчилася регулювати, то пошук "золотого січення" між інвестиційним ризиком та прибутком, тобто між страхом та жадібністю, є альфою і омегою всього інвестиційного бізнесу.
Окремо в недалекому майбутньому я планую обговорити такі теми як особливості інвестування в нерухомість, в коштовності, в землю. Та сьогодні – про найпопулярніший вид інвестицій, а відтак і найзахоплюючий та найприбутковіший, – вкладання в акції.
В історичному контексті: акція – за матеріальною ознакою – просто папір, що пропустили через друкарський верстат. Сутність же будь-якої акції полягає у тому, що це папір, який має ціну, а не лише собівартість чи вартість друкарського виробу. Він є папером цінним. Звісно, ціна такого паперу завжди різна. Придбані акції мають цінність лише тоді, коли хтось готовий за них платити в той момент, коли власник зібрався їх продати. Акція закріплює право її володаря (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та на частину майна, яке залишиться після його ліквідації. Чим більшою кількістю акцій володіє інвестор, тим більша частка майна є його власністю. Тепер щодо ризиків. Вартість акції може бути недооціненою ринком (компанія вийшла на ринок не так давно та не встигла ще себе зарекомендувати), але згодом її ціна може стрімко піти вгору (щоправда, може, й ні). Навпаки, придбавши переоцінені акції "мастадонта" ринку, стабільність та імідж якого вимірюється багаторічним позитивним трендом випущених ним акцій, інколи можна опинитися ні з чим через банкрутство такого суб'єкта. Тоді ваш цінний папір знеціниться. Ризики володіння акціями залежать, переважною мірою, від проблем розвитку самого підприємства, а також від всіляких форс-мажорів, найбільша кількість яких виникає саме в періоди фінансових криз. Звичайно, купуючи акції "мастодонта", ви ризикуєте значно менше, ніж "граючись" в інвестора маловідомого для фондового ринку підприємства. Фондовий ринок примхливий, як погода у горах, що здатна мінятися десятки разів на день... Він абсорбує в собі все – від активізації плям на сонці та терористичних актів до виступів провідних політиків та лідерів суспільної думки. Головна перевага тих, хто приймає динамічну невизначеність під час інвестування в акції – справедлива винагорода за правильну оцінку можливостей.
Правильна оцінка можливостей та, відповідно, ухвалення правильних рішень на підставі оцінки, – це вже управління. Управління ризиками.
ХХ століття перетворило акції на об'єкт індустріального інвестування. Тобто тепер ви не просто інвестуєте, тепер ви долучаєтесь до величезного транскордонного та транснаціонального процесу. Тоді ж, до речі, у ХХ столітті, виникла складна наука, що подеколи межує з футурологією, – ризикологія.
Сказано: не створи собі кумира, і я поділяю цей принцип. Тим не менше, з великим задоволенням читаю біографії різних видатних особистостей, які були і залишаються окрасою людського роду. Одним з таких для мене є Уоррен Баффет, який вже багато років перебуває на верхівці списку найзаможніших людей світу. Передусім, мені імпонує його філософія, яка, на мій погляд, і є секретом фінансового дива цієї людини. Так, Баффет переконаний, що на ринку обов'язково є компанії-переможці, треба лише їх відшукати. Саме вони демонструють зростання інтенсивніше, ніж інші. Крім того, мільярдер попереджає, що якщо використовувати розрахунки (а не просто грати на талан), то гарантій досягнення вершин немає, а гарантія не зануритися в божевілля є. Разом з тим, він закликає використовувати спеціальні методики аналізу ринку: читати новини, вивчати звітності компаній, графіки цін на сировину тощо. Використовуючи аналіз, вважає Баффет, можна відірватися від загальної лави неосвічених інвесторів і, відповідно, прибуток зросте. З вуст Баффета – все напрочуд просто. Він і спосіб життя обрав надзвичайно простий: замість того, аби мешкати в супер-дорогих будинках та вечеряти у відповідних ресторанах, інвестує всі вільні кошти в акції. З 1965 по 2005 рік вартість акцій Berkshire Hathaway зростала в середньому за рік більше ніж на 21%. Тобто інвестори, які довірили свої гроші Баффету, отримували доходність у 3 рази вищу, ніж інвестор з "потойбічною" підказкою з ідеальної інвестиційної моделі лауреата нобелівської премії з економіки Роберта Мертона (див. блог від 13.05.2009 р.) Просто? Так. Хіба що поки ніхто не зумів цього повторити.
Ризик – багатомірне та багатогранне явище. Ми ризикуємо, сідаючи за кермо автомобіля: він є джерелом підвищеної небезпеки. Ми ризикуємо, відпочиваючи в країнах з тропічним кліматом: там нас можуть покусати небезпечні екзотичні комахи. Ми ризикуємо, йдучи до переповненої концертної зали: раптом почнеться пожежа, і натовп затопче нас. Ми ризикуємо, дихаючи забрудненим повітрям, споживаючи отруєні пестицидами яблука та бозна ще що. Ми ризикуємо зазнати збитків, інвестуючи в акції, так само, як і ризикуємо отримати надприбутки. Такі ризики перебувають по різні боки маятника, що розгойдується: багатовекторність ризиків передбачає не лише знак "мінус", а й знак "плюс". Та ризиковані дії завжди об'єднує спільна риса: суб'єкт, що має намір до них вдатися, завжди має право вибору. Тобто цілком можливо не ризикувати. Говорять, що є лише один вид адреналіново-серотонінового сплеску шаленої сили, яким практично нереально управляти – це кохання.
В перші дні кризи довелося почути дивне анекдотичне запитання: "Що б ви обрали, якби криза поставила перед вами життєву дилему – втратити мільйон або кохану жінку?".
Всі відповідали по-різному. В залежності від кількості мільйонів власного капіталу
:-)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
