Добрий дядько не прийде або який зв'язок між прибиранням сміття і виборами?
Є в нас така традиція – присісти на дорогу, але немає такої традиції – прибрати за собою. Цей каламбур для Києва особливо актуальний. Після того як зійшов останній сніг, весна в черговий раз показала рівень нашої чистоплотності.
Скарги на неприбрані двори, парки, сквери, вулиці перетворились на звичайне явище. Звісно район від району різниться, але проблема існує і це потрібно визнати. Комунальники не встигають прибирати гори сміття, які з'являються після масового "виходу на природу". А зарплата цих людей не робить їх професію привабливою, у зв'язку з чим дефіцит двірників можна порівняти хіба що з дефіцитом вчителів та лікарів. У себе в районі, відклавши питання "хто винен?", ми відразу перейшли до питання "що робити?". Тому на численні прохання трудящих 11 квітня організували ряд суботників на правому та лівому березі. Я встиг попрацювати одразу в чотирьох місцях (Сирецький гай, парк Перемоги, Татарка, Куренівський парк) і всюди спостерігав одну й ту ж картину – працюють на суботнику в основному комунальники та кілька мешканців найближчих будинків. А куди ж поділася решта людей, особливо молодь? Де ті браві голоси, які активно і старанно "забруднюють" форуми, в тому числі й цей блог? Де ж ті люди, які постійно скаржаться на владу і чекають від неї манну небесну? Чи вони вважають нижчим своєї гідності раз в рік вийти на вулицю та помахати граблями?
У нас чомусь люблять будувати глобальні проекти космічного масштабу і такої ж космічної дурості, як казав професор Преображенський, але не люблять конкретних дій. Ця характеристика притаманна як політикам, так і простим громадянам. Так що принцип "наслідив – прибери" багатьом співвітчизникам невідомий. Тому за 18 років і в Києві і в країні наслідили немало. А добрий дядько, який принесе усім щастя, чомусь не з'являється. Може тому, що його просто не існує і наше майбутнє залежить лише від нас самих і від наших дій? Починаючи з прибирання сміття та закінчуючи голосуванням на виборах.
P.S.
Образити нікого не хотів. Розумію, що не можуть усі кияни, як один, стати на розчистку смітників. Але проблема пасивності та апатії мешканців дійсно існує і її потрібно якось вирішувати. Частково вона дісталась нам у спадок від радянських часів, а частково її виплекали політики-популісти. Але сьогодні є шанс все змінити. Треба тільки зрозуміти, що кожен відповідає сам за себе, а за Київ ми відповідаємо усі разом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
