Україна знову може отримати Генпрокурора без конкурентної процедури і без зрозумілого мандата на зміну самої системи
Сьогодні президент призначив в.о. Генерального прокурора.
Це Антон Ковальський, 42-річний кадровий прокурор, який працює в органах прокуратури з 2011 року, пройшов шлях від слідчого й заступника прокурора Вінницької області до керівника Чернівецької та Хмельницької обласних прокуратур.
Що може означати це рішення Президента?
Перша причина – підготовка кандидата до можливого повноцінного призначення.
Так, Президент не просто поставив когось технічно закрити вакансію, а поклав обов'язки на свого можливого кандидата. Це об'єктивно дає йому те, чого в нього до цього не було: досвід керівництва всією системою прокуратури, знайомство з центральним апаратом, силовим блоком, парламентом, міжнародними партнерами і резонансними провадженнями. Таким чином, конструкція цілком може працювати як період адаптації перед рішенням про внесення кандидатури до Ради.
Друга можлива причина – випробувальний строк.
Інституційно статус в.о. генпрокурора справді є зручним для перевірки політичної довіри та керованості: Президент не зв'язаний повноцінним призначенням, в той же час, його кандидат уже отримує всю чутливу інформацію і стикається з ситуаціями, де стає зрозуміло, наскільки його бачення збігається з очікуваннями ОП. Що саме для ОП буде критерієм для повноцінного призначення – професійні якості, керованість, політична довіра, поведінка в конкретних резонансних справах чи сукупність цих речей, за відсутності прозорого конкурсу та публічного пояснення рішення, ми можемо тільки здогадуватись.
Є ще одна важлива деталь: якби А.Ковальський був потрібен виключно як фахівець щоб втримати систему на декілька тижнів чи місяців, логічнішим був би хтось із чинного керівництва ОГП – людина, яка вже знає апарат і не потребує входження в посаду. І такий сценарій вже існував із виконанням обов'язків генерального прокурора заступниками генерального прокурора Олексієм Симоненком та Олексієм Хоменком у 2022 та у 2024-2025 роках.
Третя можлива причина – перевірити реакцію міжнародних партнерів. Формат в.о. генпрокурора дозволяє Президенту побачити, як на його кандидата відреагують ЄС, G7 та інші партнери, для яких питання незалежності прокуратури, верховенства права та взаємодії прокуратури з антикорупційними інституціями мають принципове значення. Якщо виникнуть серйозні питання щодо незалежності, доброчесності, професійного профілю чи можливих зв'язків кандидата, Президент зберігає простір для іншого рішення. Причому важливою буде саме публічна реакція партнерів, а не непублічні сигнали, які зазвичай не відігравали значної ролі у комунікаціях міжнародних партнерів з владою у питаннях верховенства права та антикорупційної політики.
І тут виникає питання саме до міжнародних партнерів: вони багато писали в звітах про незалежність та інституційну спроможність прокуратури, але коли виникло вікно можливостей щось змінити, вони не домоглися ані конкурентної процедури призначення, ані публічного реформаторського мандата для наступного Генпрокурора.
Тому сьогодні недостатньо просто оцінити персоналію кандидата. Важливо нарешті публічно сказати, якої процедури призначення і якої реформи прокуратури вони очікують. Інакше чергова рекомендація про необхідність змін з'явиться вже у наступному звіті, після того, як кадрове рішення буде прийнято.
Наступні декілька тижнів нового в.о. Генпрокурора будуть інформативними: кадрові рішення в ОГП, перші наради, процесуальні рішення у політично чутливих справах, контакти з ОП, НАБУ та САП, публічна риторика та реакція міжнародних партнерів, а головне, поява чи відсутність чіткого мандата на реформу прокуратури дадуть значно більше матеріалу для розуміння того чи Україна знову змінить Генпрокурора, не визначивши, яку саме прокуратуру хоче отримати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
