Прощання
Аскольдова могила. Віддали сьогодні останню шану Пану Богдану Гаврилишину.
Навколо кружляє жовте листя. Пластуни у своїх крутих капелюхах.
По дорозі зустрічаю старих друзів. Вони плачуть. Обіймаємося. Люди йдуть і йдуть.
У церкві свічки та пластунський капелюх на труні.
Пан Богдан такий маленький... Як же у такому маленькому чоловіку вмістилося стільки сили духу, стільки енергії? Де він її брав? І ділився нею з кожним, хто доторкався до нього. Це була людина, у якої завжди сміялися очі...
...Наче ще вчора ми сиділи з паном Богданом у холі його готелю, він їв овочевий суп і емоційно розповідав, що молодь має балотуватися до КиївРади.
Це був наш українських Далай-Лама. Якби, звісно, Далай-Лама був всесвітньо відомим економістом, та віддав би свої мільйони на навчання української молоді:)
...Ловлю на собі погляд статного чоловіка у пальто, що стоїть поруч зі мною у черзі.
"Не називайте, будь ласка, парламент та отих на горі – українською елітою, – говорить він мені, – от Пан Богдан – він був елітою".
"Так", – кажу я.
Осінь тут така красива.
...Як же нам бути достойними його віри? Його пам'яті?
Знаю лише, що ми мусимо боротися далі. І не маємо права опускати руки. Мріяти про Велике та боротися за нього.
#МолодьЗмінитьУкраїну
Земля пухом, пане Богдане.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
