НЕконституційний Суд для Президента
Колонка опублікована на сайті Нового Времени 1 серпня 2017.
В останній тиждень роботи парламенту Банкова здобула одну з найважливіших для себе перемог, тоді як європейські принципи законності та всі громадяни України – з тріском програли.
13 липня Верховна Рада України ухвалила новий закон "Про Конституційний суд України". Адміністрація президента одним голосуванням забезпечила собі ручний Конституційний Суд, що означає повний контроль над подальшими змінами до Конституції, а в обмін на це Банкова – віддала інститут парламентського омбудсмена під контроль "Народного фронту", таким чином забезпечивши перехід усієї вертикалі силовиків, а також посади, що покликана здійснювати контроль за ними – Уповноваженого з прав людини – в руки однієї парламентської фракції.
Президент підписав закон та говорив суспільству красиві слова про продовження судової реформи, тільки от документ має на меті зовсім інше і вбиває незалежність найвищого суду країни, який має виключні повноваження тлумачити Конституцію, давати згоду на зміни до Конституції та зміни у розподілі повноважень гілок влади.
Отже, новий закон Про Конституційний Суд України:
(1) відновлює ручний Конституційний Суд "кращих" часів Януковича;
(2) дає відкритий "хабар" нинішнім та майбутнім суддям Конституційного Суду;
(3) забезпечує та гарантує призначення потрібних президенту суддів;
(4) повністю руйнує інститут незалежного неполітичного Омбудсмена;
(5) гарантує на майбутнє прийняття "правильних" рішень Конституційним Судом – як щодо Мінських домовленостей, які Петро Порошенко бажає вписати у Конституцію і закони України, так і щодо відкриття ринку землі, чи щодо повноважень президента та зміни форми правління у країні.
ТРОХИ ІСТОРИЧНОЇ ЛІРИКИ
Ця подія без перебільшення є такою ж важливою для історії країни, як і рішення Конституційного суду України 2010 року щодо можливості формування парламентської коаліції з "тушок" і повернення Конституції України в редакції 1996 року, які сприяли узурпації влади Януковичем, наслідком котрих стали трагічні події в Україні 2013-2014 років.
До речі, нагадаю, що після Революції Гідності парламент звільнив п'ятьох суддів, призначених за своєї квотою за порушення присяги (фактично – за сприяння узурпації влади Януковича), а ще сім з них постановою рекомендував звільнити голові держави та з'їзду суддів.
От тільки судді "за квотою президента", яких має звільнити Порошенко, й досі не звільнені. Цинізм у тому, що Порошенко, як народний депутат, голосував за вищезгадану постанову і рекомендував усім звільнити суддів часів Януковича, проте сам цієї обіцянки досі не виконав.
Громадськість рік закликає Порошенка звільнити хоча б тих суддів за його квотою, які фігурують у "чорній бухгалтерії Партії Регіонів" – от тільки марно.
Наприклад, вже за президентства Порошенка Конституційний суд України дуже "оригінально" розтлумачив положення Конституції про наступну чергову сесію парламенту, яка виявляється є кожною сесією. От така історія.
]Але, як кажуть, ціль виправдовує засоби – Банкова забезпечила встановлення контролю над Конституційним судом, без якого неможливо забезпечувати президентський пріоритет у системі влади, вирішення завдань з її утримання та розширення власних владних можливостей. Доля Конституційного Суду була частиною цього виклику.
ПРО ПРОЦЕДУРУ
Сама процедура прийняття була однією з найганебніших у практиці цього та усіх попередніх скликань парламенту. Більше 700 поправок не розглядалися профільним Комітетом, не обговорювалися по суті, рішення приймалися за півгодини вночі – бо Адміністрація президента дуже поспішала. Закон був не лише прийнятий з порушенням процедури, але й підписаний абсолютно незаконно паном Парубієм – головою Верховної Ради, оскільки на момент підписання у Верховній Раді лежала зареєстрована постанова "Про скасування результатів голосування" – за регламентом Ради підписувати документ не можна, поки така постанова не відхилена парламентом.
Таке нехтування законом є безпрецедентним навіть для цього українського парламенту та остаточно вбиває парламент як інституцію. Ми прямо зараз спостерігаємо, як державні інститути руйнуються один за одним і стають залежними від нового диктатора, а найсумніше й найприкріше те, що все це освячують люди, які мають шанувати законність, котрі боролися проти диктатури й проти порушень законів на Майдані.
Проведення судової реформи "під себе" з ігноруванням принципу незалежності судової влади не лише руйнує демократичні та правові засади функціонування держави, але й створює передумови для узурпації влади. Порошенко свідомо іде слідами Януковича і діє його методами, думаючи, що суспільство цього не відчуває.
ПРО СУТЬ НОВОГО НЕ_КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ
Новий закон містить цілий ряд небезпечних положень:
1. Судді будуть повністю підконтрольні президенту
Забудьте про європейську мрію щодо незалежного Конституційного суду, який тлумачить Конституцію та єдиний вирішує питання можливого імпічменту президента.
Також забудьте слово "конкурс", адже закон не встановлює порядок проведення відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду на конкурсних засадах, як того вимагає нова частина 3 статті 148 Конституції. Фактично прописаний у законі порядок відбору кандидатів кожним суб'єктом призначення на посаду суддів Конституційного Суду України (парламентом, президентом, з'їздом суддів) не буде відрізнятися від існуючого. Так, за новим законом відбір кандидатів здійснюється кожним суб'єктом самостійно через свої конкурсні комісії – президент сформує свою комісію, вона обере суддів, у парламенті комісію сформує профільний комітет, де-факто підконтрольний президенту.
А сам "конкурс" зводиться до формального прийняття заяв від кандидатів, оприлюднення їх автобіографій і мотиваційних листів, вивчення документів та відомостей, наданих кандидатами, співбесід з кандидатами, а також складання списку кандидатів, рекомендованих на посаду судді Конституційного Суду України. Все. Як бачимо, описана процедура відбору не містить конкурсних засад, вона не дає змоги виявити найгідніших, отже нагадування Головним науково-експертним управлінням у своїх зауваженнях до Закону значення слова "конкурс" видається марним. АП байдуже на будь-які зауваження.
2. Нові повноваження президента
За новим законом судді Конституційного Суду складають присягу вже не на пленарному засіданні Верховної Ради, а на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду.
Крім того, тепер вже сам президент підписуватиме посвідчення суддів, що на практиці означатиме можливість президента "гратися" із фактичним допуском суддів до здійснення власних повноважень. Забудьте про парламентсько-президентську республіку, пан Порошенко бачить себе господарем країни і буде персонально замість спікера парламенту підписувати і вручати посвідчення суддям. До речі, найбільш кричущим є те, що зазначена "функція" виходить за рамки повноважень, наданих президенту Конституцією України.
3. "Хабарі" нинішньому складу суду
Новим законом дають відкритий "хабар" тим суддям, які допомогли Януковичу узурпувати владу та котрі фігурували у справі про "чорну бухгалтерію Партії Регіонів". Замість розслідувань та притягнення до відповідальності вони отримають можливість піти на "заслужений відпочинок" з довічним утриманням (читай: "спеціальною пенсією") у сотні тисяч гривень, яка буде формуватися за правилами, що діяли на момент їх вступу на посад за часів Януковича.
Пенсійна реформа? Ні, не чули! Забудьте про так зване піарне скасування спеціальних пенсій по 120 тис грн. на місяць, про яке заявила влада. У цих суддей залишиться саме така пенсія.
"Хабарі" резервуються у законі і для майбутніх суддів – вони теж будуть отримувати пенсії в розмірі сотень тисяч гривень на місяць, а заробітну плату отримуватимуть не з моменту складання присяги, а з дня, наступного після призначення. Тобто суддя Конституційного Суду отримуватиме винагороду навіть у випадках, коли фактично він ще не здійснює свої повноваження і навіть не склав присяги.
4. Закритий і непублічний суд
Відповідно до частини третьої статті 6 нового закону представники засобів масової інформації, акредитовані в Конституційному Суді, можуть здійснювати відео- та фотофіксацію, вести аудіозапис відкритої частини пленарного засідання Великої палати суду, сенату в порядку, встановленому регламентом суду.
Зазначене положення закриває суд та суперечить практиці Європейського суду з прав людини за статтею 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в частині можливості одержувати і передавати інформацію та ідеї безвтручання органів державної влади. Оскільки можливість здійснювати фото- та відеофіксацію, ведення аудіозапису відкритої частини пленарного засідання органів Конституційного Суду України представниками засобів масової інформації є одним із аспектів гласності і відкритості Конституційного Суду, то й порядок здійснення доступу наведених осіб до такої інформації не може бути записаний у підзаконний акт.
До того ж, таке положення вже суперечить рішенню Європейського Суду з прав людини у справі Pinto Coelho v Portugal (no.48718) від 22 березня 2016 року, де було дозволено фото і відеозйомку судового процесу БЕЗ дозволу суддів.
Таке формулювання положення закону також означає, що суд може довільно вирішити розглядати конституційні скарги громадян у закритому режимі.
5. Кінець інституту незалежного Уповноваженого з прав людини
Про це вже написано безліч рядків. Омбудсмен – це надважливий механізм парламентського контролю, який має бути незалежним та захищати права людини. Омбудсмен – це ключова посада в тих державах, що прагнуть бути демократичними не тільки на папері.
У всьому світі омбудсмена обирають таємно та серед авторитетних юристів і правозахисників. В ЄС згідно з положеннями Маастрихтського договору Європейський Парламент обирає омбудсмена шляхом таємного голосування. Національна Асамблея Французької республіки – таємно. У Болгарії та Іспанії – також обирається шляхом таємного голосування.
"Паризькі принципи" як Додаток до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 р. містять гарантії незалежності омбудсмена, що в нас, на жаль, не діють. 12 травня 2017 року Європейська мережа національних інституцій з прав людини, що об'єднує 40 омбудсменів Європи, оприлюднила відкрите звернення до Голови Верховної Ради України, голови профільного комітету, Міністра закордонних справ Павла Клімкіна, у якому закликала не допустити політизації процесу обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Втім, це нікого не хвилює – в законі "Про Конституційний Суду України" змінюється процедура голосування за омбудсмена з таємної на відкриту, за якої будуть кнопкодавити та слідкувати за голосуванням кожного.
Кінець принципу розподілу влад, незалежним контролюючим органам та привіт узурпації. Питання лише, як довго суспільство готове це терпіти.
Я точно не готова більше терпіти ні секунди, і в суді буду оскаржувати неконституційну процедуру прийняття та підписання цього закону.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
