15 грудня 2008, 00:01

Київ-Афіни-Київ, або Дві історії з помаранчами...

На центральній площі в Афінах сьогодні не готуються до Різдва. Головна ялинка країни, яку встановили ще до 6 грудня, спалена дотла. Власне, від неї залишилися чорні дроти та деінде залишки ялинових гілок. Поруч розгромлені макети для вертепів. Коли місцева дітвора зможе побачити різдвяні вистави, не береться прогнозувати ніхто. На центральній площі, як і в усьому центрі взагалі немає дітей. Там просто складно дихати через сльозогінний газ, який поліція час від часу застосовує проти протестувальників.

Втім, на їх активність це особливо не впливає. Переважно ці молоді люди вже добре знають, що робити, аби зменшити дію газу. Вони обмотують свої голови мокрим ганчір"ям, аби перцева суміш не потрапляла до дихальних шляхів, і далі сидять просто на проїжджій частині перед парламентом країни, час від часу, роблячи певні випади проти поліції або ж спроби штурму будинку парламенту.

Для цього використовують різні засоби: від підпалу сміттєвих баків та інших "ляльок", зроблених з ганчір"я до пляшок із запальною сумішшю. Все це, палаючи, найчастіше летить у місцевих поліціянтів, які, після вбивства 16-річного юнака 6 грудня, поводяться швидше як "живий щит", аніж стражі порядку.

Іще один засіб боротьби – помаранчі. В Афінах вони ростуть скрізь, десь як в Києві каштани. Так ось помаранчі теж стали засобом боротьби місцевих анархістів, ними найчастіше намагаються жбурнути у представників влади. Найбільше не рекомендують ходити у бік Політехнічного інституту, саме це приміщення є базою для протестувальників і багаття там палять просто на коридорах. Революція, мовляв...



Тим часом місто намагається порахувати, скільки ж коштуватиме ця революція Греції. Побиті вітрини головних крамниць практично впродовж усієї головної торгової вулиці столиці, спалені дотла офісні будівлі та окремі квартири на близьких до центральної площі вулицях – все це справляє доволі гнітюче враження. Туристи намагаються якнайшвидше поїхати з Греції, чимало мешканців Афін також прагнуть отримати передчасну різдвяну відпустку, аби подалі спостерігати за тим, який розвиток матиме так звана анархістська революція в Греції.

Ця європейська країна серйозно потерпає від світової економічної кризи. Політика правого уряду, як його називають "урядом розгодованих котів", була вкрай невдалою протягом останніх кількох років. Місцева поліція ще до вбивства хлопця, мала далеко не найкращий імідж і сприймалася вороже. Систему освіти називали застарілою та неконкурентноспроможною на європейському просторі, а молодь так і не мала гарантованого першого місця роботи та достатньої платні. Навіть православна церква тут не так давно була втягнута в скандал щодо грошових маніпуляцій. Західні експерти називають події в Греції "кризою суспільних інститутів", і попереджають – Афіни можуть стати лише початком, адже подібні настрої притаманні сьогодні не лише молодим грекам.

На фоні понівеченої грецької столиці чомусь пригадується інша революція з помаранчами від 2004 року. У Києві це справді було інакше. Іншими, насамперед, були обличчя людей, які виходили на центральну площу міста. На тих обличчях не було злості... Може тому жодне скло не треба було міняти після помаранчевої революції.

Навряд чи сьогодні варто шукати паралелі поміж українською Помаранчевою революцією і подіями в Афінах. Їх об"єднають хіба що помаранчі. Та все ж певні думки виникають.

Насамперед це думки про те, що ми, українці, значно більше європейці, ніж самі про себе думаємо. Подіями 2004 не дарма захоплювався весь світ, адже вони були цілковитим відображеннями тих цінностей, які ми називаємо європейськими. І демонструвати які сучасна Європа просто інколи нездатна...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про ''переговори вночі'', перспективи Ради та спроможність до відповідальності

Більше місяця країна живе з "підвішеним урядом". Сьогодні лідер фракції БПП знову чітко заявив: президентська політична сила не може працювати з Яценюком...

Інформаційні виборчі війни. Russian style

Російська школа пропаганди претендує називатися класикою, залишивши Йосипа Гебельса далеко позаду. Міфотворчість, відверта брехня, постановочне відео та абсурдні месиджі – це стандарт перетворення ЗМІ в пропагандистську машину для інформаційної війни...

Хочете реформ? Почніть згори, і зараз

"Новий парламент країні потрібен, аби провести реформи, без яких вже ніяк далі не можна, а нинішний склад на це неспроможний". Це, здається, основна теза прихильників негайних перевиборів? Тоді треба розібратися: чи означає новий парламент негайні і потрібні реформи? Так, державі з парламентською формою правління, справді потрібен парламент, спроможний дати відповіді на ключові сьогодні для країни питання – як сформувати сучасну та ефективну армію та спецслужби у ситуації перманентної військової та терористичної загрози; як стимулювати економіку, охолоджену кризою та війною, провести її демонополізацію та деолігархізацію; як забезпечити обіцяну децентралізацію та ефективне самоврядування; як запроваджувати страхову медицину та реофрмувати освіту; як реформувати державну службу, забезпечити дерегуляцію та прозорість, гарантувати право власності та незалежний суд; як стати енергоефективними тощо...

''Как страшно жить''...

...Це просто окремі цитати, якими російська пропаганда "інформує" росіян та світ про Україну та українців. Ще недавно все це активно дивилися і українці, особливо – в Криму, на Сході та Півдні...

Дестабілізація на Сході: ключові питання і відповіді

Що відбувається в східних регіонах? - Це ні що інше, як Другий етап російської агресії проти України. Фактично, проти України системно ведеться війна з боку Російської Федерації, спрямована на ослаблення та розчленування країни...

То хто "здавав території"?

Пропаганда завжди тримається на розкручуванні простих і примітивних кліше, які "підлягають розповсюдженню". Класика жанру від російського ТБ – "екстремізм та радикалізм у Києві на Майдані"...