Уроки левітації по-карпатськи

Про традицію ходити в гори і для чого це робиться я вже ризикнув написати тиждень тому. Попередній пост був направду дуже ризикованим в сенсі виконання планів пройтися Чорногорським хребтом, оскільки ніхто точно не знає коли гори відкриються і скільки буде витрачено часу, щоб їх підкорити.

Не маючи великого альпіністського досвіду я ризикував потрапити в пастку гнітучих сумнівів та переоцінки власних можливостей. Але, погодьтесь, так трапляється ледве не щодня з усіма і стосується майже усього.

І все ж, при дуже сильному бажанні мрії мають здійснюватися: питання лише в концентрації віри, надії і любові, звісно.



















Про враження від походу можна прочитати тут



Кілька фото з походу.

Для тих, хто готовий себе випробувати в Карпатських горах зимою ще цього року, Сергій Гайдай та його друзі оголошують про свій намір здійснити зимовий перехід по Чорногорському хребту.

Початок походу – 14 лютого, завершення – 20 лютого

(повний Місяць з 18 на 19 лютого)

Довжина маршруту: 40-45 км

Ідея переходу:

Дві групи учасників (керівники А.Тальнов та С.Гайдай) в один день стартують з двох боків Чорногорського хребта. Групи йдуть траверсом дві доби через усі вершини хребта: Петрос (2020), Говерла (2061), Брескул (1912), Пожижевска (1822), Данцюг (1856), Туркул (1933), Ребра (2001), Беребенескул (2036) Менчул (1998), Дземброня (1878), Бальзатул (1851), Поп Іван (2022) на зустріч одна одній. На прикінці другої доби групи мають зустрітися посередині маршруту та заночувати в спільному наметовому таборі на озері Несамовите.

Треття доба присвячена спільному сходженню на вершину Чорногорського хребта Гутин-Томнатик (2018). На четверту добу групи розходяться в протилежних напрямках, завершують проходження Чорногорського хребта та спускаються шляхом пійдому попередньої групи.