Монументальне зло

Недарма кажуть, що найгірше зло – це непокаране зло. Відтоді, як толерантна українська влада дозволила проведення гуманітарно-сепаратистського з'їзду в Сіверськодонецьку, події розгортаються, неначе від "ефекту доміно". На Закарпатті активізувалися витягнуті зі столітнього нафталіну карикатурні москвофільські "русини" (хто не знає – вся ця вакханалія навколо неіснуючих "русинів" має своїм джерелом оперативні розробки царської охранки та пізньорадянського КДБ). Потім стає відомо, що 15 березня на Верецькому перевалі (межа Львівської та Закарпатської областей) планується відкриття більш ніж сумнівного угорського монументу, патронованого як місцевою владою, так і найвищими керівниками держави.

Приурочений до дати "1100-ліття приходу угорців" у Карпатський регіон, цей комплекс має стати своєрідним реверансом у бік Угорщини, яка погодилась спорудити в Будапешті меморіал пам'яті жертв Голодомору в Україні. Принаймні про це йдеться в угоді, яку підписали 15 січня президенти обох країн – Віктор Ющенко та Ласло Шойом.

Кулуарним шляхом українцям нав'язали встановлення пам'ятника, що символізує претензії Угорщини на імперський статус та частину українських етнічних територій. В обмін на це пропонується вшанування в Угорщині жертв Голодомору – це не співмірно!

Попри інформаційну блокаду, серед українських науковців знайшлися справжні патріоти, які звернули увагу на небезпеку, що криється за угорськими архітектурними експериментами, та забили на сполох (http://www.vosvoboda.info/ukr_txt003718).

За ініціативою ВО "Свобода" Львівська обласна рада 102-ма голосами ухвалила звернення до депутатів Закарпатської обласної ради, Президента та Прем'єра з вимогою не допустити встановлення антиукраїнських символів на українській території.

Взагалі, говорити про відзначення якоїсь певної "річниці віднайдення угорцями батьківщини" в контексті Українського Закарпаття (Срібної Землі) – це повне знущання над історією.

По-перше, враховуючи те, як відбувалися подібні переходи кочових племен в добу "великого переселення народів", точний рік встановити неможливо в принципі. Адже такі мандри тривали десятиліттями, а з точною хронологією темних віків історії Європи сутужно і донині. Це, звичайно, не може зупинити "істориків", стурбованих пошуками великодержавних коренів великого угорського народу – бо що таке історичні реалії проти творчого натхнення та соціального замовлення угорської влади і її закарпатських лакеїв?

По-друге, наскрізь облудною та брехливою є саме трактування питання про "віднайдення батьківщини" – так ніби-то напівдикі мадярські кочовики натрапили на безлюдну територію в серці Європи, яка тільки й чекала на освоєння та заселення самозваними "європейцями". Лише вони принесли в цей Богом забутий край справжню цивілізацію та культуру. А без волохатих прибульців зі сходу, з-за Уральських гір, мовляв, так би й залишились суцільні хащі, вбогість та сірість.

Насправді територія сучасної України пережила десятки візитів таких "гастарбайтерів" зі сходу. "Погибоша, як ті обри", – лаконічно підсумував давньоукраїнський літописець результати їх творчої діяльності. Попри вікові намагання Угорщини здобути статус регіональної супер-держави за рахунок підкорених народів-сусідів, історія розставила все на свої місця та вказала адекватну позицію Угорщини на політичній карті світу. Якщо ж сьогодні комусь і далі ввижається "Велика Угорщина" (схоже, подібні мрійники є не лише в угорському Будапешті, а й в українському Ужгороді), то для симетрії можна запропонувати допомогу в нелегкій справі "віднайдення" батьківщини. Насправді історична батьківщина угорців-це південна тайга Західного Сибіру та Зауралля. Якщо так вже кортить-нехай собі вирушають у тому напрямку.

До речі, Будапешт звертався з аналогічною пропозицією встановити подібні монументи до влади Словаччини, Польщі та Румунії. Зрозуміло, у відповідь ті показали їм "великого та могутнього". А ми – як завжди... щоб нікого не образити.

Однак, незважаючи на протести громадськості, антиукраїнські сили, користуючись підтримкою влади, роблять свою справу. Безхребетні прислужники чужинців та корумповані політикани влаштовують черговий плач Ярославни на тему "євроінтеграції", "адвоката України в Європі", "стратегічного партнерства" та будуть пережовувати набридлий словесний мотлох про "толерантність" і "виваженість".

Як підтвердження цій ганьбі – розпочали з Мукачівського замку, який є національним символом українців. Всупереч чинному українському законодавству, тут відновлюють символ мадярської династії Арпадовичів – степового орла-турула, піднятого на колоні заввишки 33 (!!!) метри.

Будь-які спроби опротестувати злочин проти національної пам'яті українців будуть натомість кваліфікувати як "розпалювання міжнаціональної ворожнечі" та "ксенофобію".

Щось схоже вже було в 2005 році, коли у Львові попри спротив місцевої громади за вказівкою з Києва проштовхнули-таки польську ідею-фікс щодо відкриття на Личаківському цвинтарі меморіалу "Орлят" – польських окупантів. Центральним елементом оформлення меморіалу є принизливий для українців "меч-щербець", який, згідно польської міфології, король Польщі Болеслав Хоробрий надщербив об Золоті ворота в Києві. Тоді за вказівкою влади в пресі підняли антиукраїнську вакханалію, роблячи акцент на тому, що, мовляв, "боротися з мертвими" – це не шляхетно та не по-християнськи, а от вшановувати мертвих окупантів – це дуже навіть по-європейськи.

Пригадую, як в той час я вніс на розгляд Верховної Ради проект Постанови "Про рішення... щодо завершення впорядкування польських військових поховань 1918-1919 рр. на території Історико-культурного заповідника "Личаківський цвинтар". Тоді парламент підтримав мою пропозицію і ця постанова була ухвалена. Яке ж було моє здивування, коли наступного дня депутати-б'ютівці, поопускавши очі, дружно натиснули на зелені кнопки і за пропозицією свого речника Олега Білоруса, відмінили вчорашнє позитивне голосування. Бачите, щоб не зіпсувати стосунки з сусідами.

У випадку ж із угорським меморіалом не йдеться навіть про військовий цвинтар, а про абстрактні імперські претензії та амбіції, що не мають нічого спільного з реальністю. Говорити ж про те, що встановлення помпезного, українофобного та історично безглуздого угорського монументу "сприятиме" (?) "позитивним" (??) "міжнаціональним стосункам" (???), як це роблять закарпатські лакеї угорських шовіністів, які за прикрим непорозумінням очолюють обласні державні адміністрації – це повне блюзнірство.

Зате ревнителі "християнського" вшанування померлих чомусь не вважають за потрібне поширювати свою турботу на українців – їм завжди цікавіші як не поляки, то мадяри, як не радянські "визволителі", то московські цариці. Тому й воліють скромно промовчати про те, що за кілька метрів поблизу угорського меморіального комплексу на Верецькому перевалі, який споруджується стахановськими темпами, поховано сотні українських патріотів. Їх, до речі, досі не ексгумовано. Саме на цьому місці в березні 1939 року угорськими окупантами було розстріляно декілька сотень полонених вояків Карпатської Січі, що захищали свій край від іноземного вторгнення. Розстріл беззбройних полонених – це ганебний військовий злочин, за який Угорщина досі не вибачилась перед українцями. Як і за агресію проти Карпатської України, між іншим.

Прагнучи задовольнити угорське лобі, "українська" влада одночасно плює на пам'ять про українських героїв, які віддали своє життя за свободу. Інакше як знущанням над полеглими те, що відбувається на Верецькому перевалі назвати тяжко. Навіть дату відкриття меморіалу політкоректні угорці акуратно пристосували до річниці ліквідації Карпатської України.

Сьогодні ж було оприлюднено Указ Президента України "Про відзначеня 70-річчя подій, пов'язаних з проголошенням Карпатської України", де подано традиційний перелік бюрократичних заходів в стилі "утворити організаційний комітет" та "затвердити план заходів". Указ – це добре, але на фоні спорудження угорського монументу на кістках захисників Карпатської України – це черговий плювок в обличчя українців. Може, молоді закарпатські та галицькі хлопці, які стали на захист покинутої всіма молодої Карпатської України від угорського імперіалізму в 1939 році, спатимуть спокійно в порослих травою могилах, якщо в світ вийдуть обіцяні Віктором Ющенком "ювілейні монети, поштові марки та конверт"?

Пане Президенте – цього недостатньо!

Невже українці далі будуть терпіти наругу над своєю гідністю та національною гордістю, доки дволикі та їх сподвижники торгуватимуть Україною наліво й направо?

Переконаний, що ні.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.