Без кремлівських окулярів

Не люблю давати інтерв'ю російським ЗМІ. Особливо, телевізійним. Щоб їм не говорив, – результат однаковий. Кремлівський об'єктив зазвичай показує безмовний, (а часто, відповідно змонтований) відеоряд, а голос за кадром верзе чергову нісенітницю і лякає нещасних московських дітей апокаліптичними страшилками. Є вже певний гіркий досвід (і не тільки наш).

Кремлю, для панування у своїй імперії, життєво необхідний образ ворога. Тому й чесного діалогу з російськими ЗМІ, а через них – із росіянами, якось не виходить.

Проте, нещодавно – 5 травня 2009 року – погодився на участь у чат-конференції на сайті "Лєнта.ру". Оскільки, пряме спілкування в інтернеті виключає нечемні маніпуляції, які вже стали звичними для телевізійних сюжетів та газетних публікацій.

Очевидно, є потреба доносити до читачів сусідньої держави, особливо, українців за походженням, позицію українських націоналістів, не викривлену мастаками кремлівського агітпропу.

Зрозуміло, що й у такому вигляді наша позиція все одно не стане більш прийнятною для зачумленого імперською свідомістю безголосого мешканця Московщини. В інтерв'ю "на експорт" я не намагався робити позицію "Свободи" м'якшою чи "толерантнішою". Відповідав так, як є насправді...

"Свобода" має одну принципову відмінність від інших політичних сил: чи з Москвою, чи з Брюсселем, чи з Вашингтоном говоримо однаково – з позицій українського інтересу. Таку ж позицію тримаємо і в Україні: чи на Сході, чи на Заході, на Півдні, чи в Центрі.

Відповіді на питання природньо давав українською. А, щоб уникнути "труднощів перекладу" для сусідів, прес-служба "Свободи" затвердила переклад інтерв'ю на російську мову.

Деякі порушені під час конференції теми виявилися дійсно концептуальними. Очевидно, вони можуть бути не менш цікавими і для українського читача. Сподіваюся, зачеплені питання принаймні спонукають до критичного погляду на деякі пропагандистські міфи. Міфи ще совдепівського виробництва, які й далі широко тиражуються у сусідній державі та нав'язливо експортуються в Україну.

Пропоную вашій увазі оригінальний варіант важливих, на нашу думку, питань та відповідей:

Дмитрий

Какова основная идея националистического объединения "Свобода", как оно оценивает период истории тесной связи Украины и России 17-20 веков?

Есть ли полная поддержка Восточной Украины и Крыма Ваших идей?

1. Для Всеукраїнського об'єднання "Свобода" – це ключове питання. Тому спробую відповісти вичерпно і чітко.

В Україні про національну ідею говорять роками. Всі кому не лінь: ліберали, соціалісти, т. зв. "націонал-демократи" тощо. У якості "національної ідеї" українцям підсовують різний сурогат: євроінтеграцію, євразійство, "багатовекторність", "американську мрію", "політичну націю" та інші об'їдки з чужого столу. Врешті договорилися до того, що "національна ідея не спрацювала" (Л. Кучма). Ніхто з правлячої верхівки так і не спромігся (точніше, і не мав наміру!) чітко окреслити, а тим більше втілювати національну ідею. Унаслідок такого жонглювання поняттям, воно остаточно втратило зміст. Незрозуміло яка "національна ідея" і не могла спрацювати. Тому націоналісти воліють застосовувати інший термін – Ідея Нації. Насправді все ясно, як день:

Національна ідея – це повновладдя української нації у своїй, Богом даній країні. Могутня Українська Держава, яка гарантує безупинний розвиток сили, слави, багатства і простору (впливу) української нації. Таким було, є і буде розуміння Ідеї Нації українськими націоналістами (див.: Декалог українського націоналіста, п. 10).

Ідея Нації – це надмета. Без неї нація не може рухатися вперед, оскільки не бачить свого шляху.

2. Щодо "истории тесной связи Украины и России"... Дуже вже кривава ця історія. Як можуть ставитися до неї українці? Щоби було зрозуміліше, поясню на відсторонених прикладах: десь так, як ставляться ірландці до "тісного зв'язку" (теж протягом століть) Ірландії і Британії. Або болгари і вірмени до "тісного зв'язку" з Туреччиною. Для українців цей "зв'язок" був надто тісним. Як петля на шиї.

Почався цей "период истории" з віроломного укладання сепаратного союзу московитів із поляками у 1656 році і продовжився знищенням Гетьманської держави і оплоту нації – Запорізької Січі. Закінчився – ув'язненням України у "тюрмі народів" – СРСР. За якихось сім десятків років окупаційний режим примудрився знищити 20,5 (!) млн. українців. Зокрема кількома голодоморами, масовими розстрілами, рабською працею по концтаборах... Для наочності: це все одно, що з мапи Європи за цей же час зникло б усе населення наприклад... Австрії, Бельгії і Македонії разом узятих. Як назвати цей "период тесной связи"? Правильно – небачений в історії геноцид. Геноцид, який супроводжувався планомірним викоріненням української ідентичності та тотальною русифікацією.

Тільки не треба розповідати, що все це вигадки "ворожої пропаганди". Моя родина знає правду про цей "период истории" не з книжок. Як і сотні тисяч українських родин. Відчули "тісний зв'язок" на власній шкурі.

Двоюрідний брат мого діда, отець Роман Лиско, у жовтні 1949-го збожеволів від тортур у тюрмі. Потім енкаведисти замурували його живцем у стіну. Чоловікові було 33 роки, батько трьох дітей. Його беатифіковано (занесено до мучеників церкви) Папою Римським 27 червня 2001 року.

Ще один двоюрідний брат мого діда – також мученик за віру отець МиколаЦегельський, загинувуМордовських таборах у травні 1951 року. У нього було четверо дітей.

Рідний брат моєї бабці – лікар-хірург ПетроСкобельський загинув від енкаведистської кулі, рятуючи життя раненого бійця УПА. У травні 1945 року, якраз перед "майскімі празднікамі". Йому було 31 рік. Рідні знайшли могилу вже за Незалежності.

Мій рідний дідусь – український священик АртемійЦегельський репресований 1946 року. Спочатку – тюрма в Воркуті, потім заслання в Томській області. Вивезли на Сибір і бабцю разом з трьома дітьми – Андрієм, Лесею і Богданою – моєю мамою. Мамі тоді було чотири роки.

Подібні родинні історії може розповісти чи не кожен українець. Але Західній Україні відносно пощастило. Бо терпіла вона "тісний зв'язок" всього пів століття. І Бог боронив її від Голодомору 33-го.

Так що ми оцінюємо цей "период истории тесной связи" так само, як монголо-татарське іго. Або й гірше. Бо ще живі свідки і жертви. І ще коптять небо їхні кати.

Здається деяким північним християнам варто би покаятися. І не лізти, як німий до суду, зі своїми "братніми обіймами".

3. Наші ідеї – не долар, щоб всім поголовно подобатися:) Як Ви розумієте, повної підтримки не буває у жодної політичної сили, в жодному регіоні. Проте з приємністю відзначу, що підтримка "Свободи" на південних і східних українських землях росте досить швидко. Скажімо, згідно з останнім опитуванням, проведеним Центром досліджень місцевого розвитку у Сумах (це під самим кордоном з РФ), за Всеукраїнське об'єднання "Свобода" на парламентських виборах готові голосувати 6,2% сумчан. Не тотальна підтримка звісно. Але зважаючи, що ми не володіємо ні телеканалами, ні адмінресурсом – для початку годиться.

Евгений Смирнов

Есть ли будущее у националистической идеи и каким оно может быть в современном мире, идущим по пути глобализации? В чем смысл этой идеи и как она совместима с реальностью современного мира, в котором мы наблюдаем обратный процесс – глобализацию? К чему вообще нужны эти разделения на национальности, государства, культуры?

Концептуальні питання. Тому відповідаю розгорнуто:

1. Не знаю, як у інших частинах світу, але для Європи націоналізм – єдина ідея, яка має майбутнє. У іншому випадку не бачити майбутнього самій Європі. Вона перетвориться на комфортний (до пори, до часу) готель для мігрантів. До речі, саме ці питання ми якраз обговорювали 24-25 березня у Страсбурзі з депутатами Європарламенту від націоналістичних партій Австрії, Болгарії, Бельгії, Італії, Франції. Показово, що у Європі націоналісти перемагають щоразу впевненіше.

Комусь здається неймовірним, але чим далі йде світ "по пути глобализации", тим сильнішим стає націоналізм. Що тісніші комунікації, то швидше відбувається ідентифікація. Бо все пізнається у порівнянні. Нації усвідомлюють себе у порівнянні і змаганні з іншими. Саме тому політичний націоналізм народився у перенаселеній Європі, а не десь в Африці. І саме тому – в епоху прогресу. У націоналізмі не було потреби, коли до сусіднього племені треба було три дні конем скакати, чужих бачили хіба що на базарі, а народи могли й не здогадуватися про існування один одного. Тепер світ тісний. Щоби вижити у шаленій конкуренції, народи мусять розвивати свої кращі якості: генетичні, відбірні, властиві лише їм, виношувані тисячоліттями. Унікальність виграє. Тому чесати всіх під одну гребінку – дурного робота. Хто дозволяє з собою таке робити – програє першим. А взагалі, це відкрив ще Григорій Сковорода у вченні про сродність. Нація – це сродний колектив.

Усім добре відомі приказки: всюди добре, а вдома краще; в чужий монастир зі своїм уставом не ходять; а непроханий гість – гірше татарина. Доки люди не усвідомлять цих простих, віками перевірених істин, тобто доки вони не стануть здоровими націоналістами (не плутати з імперськими шовіністами!), доти будуть конфлікти. Аж до тотального винищення народів. Якби всі люди трималися свого роду і дому, а по сусідах ходили тільки в гості – більшість проблем зникли би самі собою. А якщо вже доля занесла тебе в чужі краї надовго – будь добрий, поводься культурно. Як кажуть в Україні: "Заходьте, гості дорогі! Почувайтеся як удома, але не забувайте, що в гостях.

2. Про смисл Ідеї Нації – у відповіді Дмитрові.

3. Існування різних національностей, держав, культур – природній стан речей. Саме існування, а не "розподіл на". Бо "розподіл" був би можливим лише тоді, якби світ був монолітним і одноманітним. Об'єктивно світ таким ніколи не був, не є і не буде, бо не може бути. А зігнати під один дах представників різних народів, штучно зліпити з них якусь "всесвітню політичну націю" і змусити дружно будувати новітню Вавилонську вежу – це утопія. Дуже небезпечна утопія. Досвід СРСР мав би чогось навчити. Кому потрібен мега-СРСР?

Кожен націоналізм, на відміну від протиприродних універсалістських течій, дбає найперше про інтерес своєї нації, своєї країни. Тому і виникають суперечності. Проте є визначальна точка, на якій усі націоналісти Європи одностайно сходяться. Ми бачимо майбутнє аж ніяк не сірим полем одноманітної генетично модифікованої культури, де якісь глобальні "мічурінці" коситимуть бариші. Ми – націоналісти – хочемо залишити нащадкам барвистий квітник Європи, у якому квіти усіх національних кольорів мають право на своє, Богом дане місце під сонцем.

Арсений

Украина является многонациональным государством с большим количеством нацменьшинств: русские – на востоке; поляки, евреи, немцы, венгры, русины – на западе; крымские татары и турки месхетинцы – на юге.

Не кажется ли вам, что игнорирование интересов нацменьшинств, а также дискриминационная, антигуманная политика натурализации и люстрации, приводит к сепаратистским настроениям?

Здається мені, Арсенію, що Ви багато чого плутаєте. Нажаль, не тільки Ви. Тому відповім:

1. Україна є мононаціональною державою. Принаймні, згідно із європейськими принципами, мононаціональними державами вважаються ті, населення яких не менше, ніж на 70% складається з представників одної нації. В Україні, згідно із останнім переписом, українців – 77,8%. А багатонаціональною державою "является", наприклад, США.

2. Русини (або русичі) – це давніші самоназва українців, яку у трансформованому вигляді присвоїло собі Московське царство у ХVIІІ ст. Проте подекуди в Україні українці називали себе русинами ще на початку ХХ ст. Про "Руську трійцю" і вулицю Руську у Львові, хоча б, чули? Чи, може, Ви маєте на увазі інспіровану Москвою сепаратистську провокацію на Закарпатті?... Знаєте, як про таких "русинів" там кажуть? "Єсьм русин! Феле мудяр, феле товт, масковскава патріархата." – вибачте за мій акцент:). Перекладаю з російсько-угорського суржику: "Я є русин! Напівмадяр, напівчех, прихожанин церкви московського патріархату". Тому нема чого штучно збільшувати кількість нацменшин в Україні. Їх і так цілком достатньо.

3. "Турки месхетинцы" – далеко "на юге". Наскільки мені відомо, така меншина компактно проживає десь на Кавказі.

4. Практично усі інші перелічені Вами нацменшини мають свої національні держави, які захищають їхні національні права. (Окрім хіба кримських татар. Але щодо їхньої "дискримінації" і "антигуманної натуралізації" – питання не за тою адресою. Чи це може українці їх репресували і насильно депортували?) А українцям, на відміну від меншин, ні виїхати додому, ні звернутися по захист більше нікуди. Наша споконвічна Батьківщина тільки тут. У нас – "нема на світі України, немає другого Дніпра" (Т. Г. Шевченко).

5. Не зрозуміло, де Ви побачили "игнорирование интересов нацменьшинств". У чому воно полягає? Здається, якраз з деякими (але тільки вибраними) нацменшинами в Україні носяться, як з писаною торбою. Бояться дихнути, щоб їхніх інтересів випадково не "ігнорувати". Судячи зі складу парламенту, таке враження, що це українці тут – нацменшина.

6. "Дискриминационная, антигуманная политика натурализации" – це взагалі перл неосовкового агітпропу:) По-перше, не вам виставляти до нації, яка пережила небачений у світі геноцид, скарги про "антигуманну політику". Ви поняття зеленого не маєте, що це таке. По-друге, "Свобода" якраз категорично проти будь-якої натуралізації і асиміляції, тим паче "антигуманної". Це питання до прибічників т. зв. "політичної нації".

7. Люстрація – це докорінне очищення влади. Від вчорашньої окупаційної адміністрації, компартійної номенклатури і агентури КГБ. Єдині посткомуністичні країни у Європі, які не пройшли цієї процедури – Україна, Білорусь і Молдова. Тому і відсталі. Люстрація не має ніякого відношення до нацменшин. Чи все-таки має?

8. "К сепаратистским настроениям" насправді призводить лише діяльність агентів впливу інших держав. І цей сценарій намагаються розіграти вже давно, незалежно від нашої політики. Це очевидно.



Zmicieras

Минск на проводе. Доброго дня!

1. Ваша национальная идея предполагает выработку странового маркетинга для Украины (например, немцы и японцы зарекомендовали себя как трудолюбивые нации, французы – романтичные и утонченные, итальянцы – модные, Беларусь у многих ассоциируется с "бульбой" и одноименным трактором, Россия – водка). В чем Вы видите украинскую фишку? Вряд ли только сало и галушки.

2. Откуда черпаете идеи и вдохновение? Пример патриотизма какого народа (или отдельного человека) для Вас является незыблемым (или наиболее близок)?

Спасибо.

P.S. Было время, у нас в Беларуси распространялись значки такого содержания: "Дзякуй Богу, што не маскаль". Как часть национальной идеи, наверно. Не прокатило. Нет у нас ненависти к русским. И Вам того же желаю.

Доброго дня!

1. Особисто мені більше до смаку вареники з сиром і салом у вигляді шкварок:) Якщо серйозно, то це питання є одним з визначальних для розвитку будь-якої країни.

Якщо я правильно розумію, іде мова про маркетинг країни, тобто про аналітичну і практичну державну стратегію просування здатності (наукової, інвестиційної, економічної, культурної тощо) і, головне, здобутків країни на міжнародних ринках. Це не просто створення яскравої етикетки для країни, дорога реклама на каналі "Євроньюс" та інший PR. Мовою маркетингу – це, передусім, пошук унікальних торгових пропозицій країни, створення і просування різних її реальних переваг.

Образно кажучи, країні варто би було пропонувати на світовому ринку ту ж "бульбу" чи вареники з шкварками, за двох умов: коли вона вміє робити ці речі краще за всіх і, одночасно, коли на це є (або може бути) відповідний попит.

Навіть убога комуністична Куба має таку пропозицію – гаванські сигари. Китай – найдешевший ширпотреб. Деякі країни навіть стали сумно відомими, як світові нарко-диллери.

Передові країни мають цілу низку особливих пропозицій. Німеччина – фундаментальна наука, машинобудування, архітектура, пиво і порядок. Японія – новітні технології (у т. ч. інформаційні), самобутня культура і мистецтво. Франція – вино, коньяк, сири, висока мода, кіно тощо. Це перше, що спадає на думку, коли ми говоримо про ці країни.

До речі Росія – це далеко не "водка". Якраз тут більше люблять українську горілку. Можна сказати, що це – особлива українська пропозиція для росіян:)

Насправді Росія – це передусім нафта і газ. І вона дуже вміло користується цим ресурсом. Нафта і газ стали потужним важелем не лише економічного, але й політичного впливу. Але в цій силі криється одночасно і слабкість. Яку ще особливу пропозицію спроможна дати Росія? Що її чекає, коли запаси вичерпаються, або клієнти перейдуть на альтернативні енергоносії? Схоже, керівництво Росії це усвідомлює і "кує залізо, не відходячи від каси". Саме тому, коли світові ціни на паливо почали різко падати, Москва швидко знайшла крайнього – Україну. Скориставшись слабкістю і продажністю української верхівки, нав'язала Києву черговий кабальний контракт. Тобто, Москва повертається до своєї, відомої в історії унікальної пропозиції: Росія – "в'язниця народів", "жандарм Європи".

До речі Україна дуже в'яло використовує своє унікальне геоекономічне становище. Транзитна держава – це один з потенційно потужних сегментів маркетингу країни. Але для цього потрібна політична воля, відповідне законодавство, дієва дипломатія і вкладення у розбудову інфраструктури. "Свобода" пропонувала навіть конкретні проекти у цьому напрямку. Такі, як "карбамід в обмін на скраплений газ" на базі Одеського припортового заводу, чи створення вільної економічної зони у Севастополі (щось на зразок порто-франко).

Судячи зі сьогодні, наша влада взагалі не має далекоглядної маркетингової стратегії країни як такої. Вона про таке ніколи й не думала. Країна, образно кажучи, живе від зарплати до зарплати, від бюджету до бюджету. Весь маркетинг України на разі полягає хіба що у лобіюванні інтересів конкретних підприємств, які належать окремим олігархам. І в експорті якісних "мізків" і робочих рук.

Як кажуть українці, де тонко там і рветься. Халява закінчилася, тільки-но гримнула світова криза. Попит на метал і продукцію хімічної промисловості, які виробляють за дідівськими енергозатратними технологіями, різко впав. Неминучий наслідок – скорочення зарплат і ріст безробіття у цих регіонах. Тим часом, наших заробітчан в Європі, чиї гроші є найбільшими інвестиціями (!) у деяких областях, вже просять на вихід. Своїх ротів, мовляв, вистачає. І раптом виявилося, що Україні більше нічого запропонувати. Окрім хіба що, самої себе. На продаж. У вигляді ринку збуту всякого непотребу (до пори до часу), відстійника для нелегальних мігрантів і найкращих у світі чорноземів. Недарма, дехто в Україні так лобіює вільний продаж земель сільськогосподарського призначення.

Але Україна все ще має незадіяні можливості. У першу чергу, це людський ресурс. Все ще один з найпотужніших і найякісніших у Європі. Українці – наше найбільше багатство. Деякі країни мріяли би про такий ресурс. Без пафосу, Україна має талант. Ті ж самі мізки і руки. Але держава повинна експортувати не їх, а продукти їхньої праці.

У першу чергу інтелектуальний продукт. Фундаментальна наука і технології. Хто відкрив землянам дорогу в космос? Правильно, – українці Кибальчич, Ціолковський і Корольов. Кого найбільше у американській Силіконовій Долині? Знову ж таки, українців. Необхідно зробити ставку саме на це. Створити гідні умови для наукового цвіту нації, створити умови для повернення тих, хто виїхав. І тоді унікальною пропозицією України можуть стати наукові здобутки: від ракет до інформаційних технологій; від альтернативної енергетики до медицини.

Не менш сильною може бути пропозиція екологічно чистої продукції сільськогосподарської та харчової промисловості. Особливо тепер, в умовах наростаючої продовольчої кризи у світі.

Експерти "Свободи" розробляють й інші напрямки стратегії маркетингу України – проводять наукові конференції, семінари тощо. Результат цієї роботи буде викладено у "програмі-максимум" "Свободи" під робочою назвою "Програма наступу українців".

2. Наснагу та натхнення дає героїчне минуле, трагічне сучасне та велике майбутнє української нації.

Тарас_Одесса

Олег, безусловно, если украинский народ не займется самоидентификацией, то он не найдет свое место в глобальных процессах современного мира, зато это место для него найдет кто-то "другой".

Каким образом вы намерены побудить к самоидентификации ту часть украинских граждан, которые панически боятся и в омерзении отворачиваются ото всего, что связано с украинской культурой, при этом не имея своей?

Цілком згідний з Вами, Тарасе.

Першочергові заходи для вирішення цієї проблеми запропоновано ще 2004 року у першій редакції Програми захисту українців ("програма-мінімум" ВО "Свобода"). Див. тут: http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/pzu/

Панда

Добрый день

1) Ваша организация называется "Свобода". Украина – свободное и суверенное государство. Не могли бы Вы попроще объяснить – свобода от кого или от чего?

2) В случае прихода к власти в чем будет заключаться Ваша программа по выводу страны из экономического кризиса?

3) На мой взгляд, здоровый, умеренный национализм – это нормальное явление. Но плакаты с СС "Галичина" – это, по моему, выходит за рамки нормального национализма и становится экстремизмом. Вопрос: если Вы придете к власти продолжат ли солдаты каратаельной дивизии СС "Галичина" оставаться героями. Или же это просто временная практика, чтобы собрать побольше политических дивидендов? Насколько чистосердечно Вы считаете этих людей героями и защитниками Украинцев?

Спасибо.

Добрий день.

1. США – демократична країна. Можна сказати – світовий еталон демократії:) Проте там же існує Демократична партія? Крім того, США – республіка, що не перешкоджає діяльності Республіканської партії:).

2. ВО "Свобода", дотримуючись ідеології українського націоналізму та ставлячи за мету соціальний і національний захист українців пропонує такі кроки подолання економічної кризи:

Створення високотехнологічного інноваційного національного виробництва, шляхом державної підтримки, звільнення від оподаткування тих підприємств, які створюють інноваційну продукцію.

Зупинення ввезення контрабандної продукції з-за кордону, яка знищує національного виробника.

Відновлення агропромислового потенціалу України за допомогою дотацій з державного бюджету.

Виведення з "тіньової економіки" підприємства, які змушені провадити свою діяльність оминаючи нормативно-правове законодавство.

Оновлення керівного складу профільних міністерств, комітетів, структур, що відповідають за економічний розвиток України.

Подолання корупційних явищ, які знищують національну економіку, через посилення кримінальної відповідальності за корупцію.

Формування "середнього класу", себто "багатого українця", надаючи можливість співвітчизникам безперешкодно займатись підприємницькою діяльністю, отримувати якісну освіту, робити особисту кар'єру.

Формування конкурентоспроможного національного капіталу. Особливо в банківській, промисловій та торгівельній царині, що не дозволить при кризових тенденціях відбутися відтіку капіталу за кордон.

Створення платоспроможного попиту на працю в економіці України, шляхом запровадження, через цільове державне фінансування, великих інфраструктурних об'єктів, таких як будівництво доріг, соціальних споруд тощо.

Домагатись в СОТ збільшення дотацій національним виробникам, особливо машинобудування та сільському господарству, та полегшенню потрапляння на зовнішні ринки експортноорієнтованим галузям, таким як металургія та харчова промисловість.

Це неостаточний перелік необхідних заходів для Відродження України. Кожний з цих пунктів можна деталізувати і продовжити.

3. Націоналізм – це любов до свого. Що таке "умеренный национализм"? Поміркована любов?

Чи є 20 плакатів із зображенням золотого лева і написом "Вони боролися за Україну" – "екстремізмом"?... Давайте називати речі своїми іменами. Насправді, екстремізм – це звіряче побиття серед білого дня мирного пікету в Одесі у вересні 2007 року, варварська наруга над державними символами на Графській пристані в Севастополі в 2008 році, нещодавнє цинічне вбивство українського студента Максима Чайки в тій же Одесі... В жодному з цих кричущих випадків винні до цього часу не покарані. А історія дивізії "Галичина" – це взагалі не питання націоналізму. Це – питання елементарної історичної правди. І політичні дивіденди тут також ні до чого. До Вашого відома, на цих плакатах взагалі не було ні символіки, ні навіть згадки про ВО "Свобода". Це – соціальна реклама. Далеко не все, що ми робимо, є заради політичних дивідендів. Повірте, якби не та хвиля істерії, яку підняли російські ЗМІ, Ви, мабуть, узагалі б не дізналися про ці 20 плакатів у Львові. Буря у склянці води.

Артем

Господин Тягнибок, ваша организация разместила во Львове плакаты "Українська дивізія Галичина. Вони захищали Україну". Хотелось бы узнать, какое, по вашему мнению, отношение к защите Украины имеют действия дивизии СС "Галичина" по борьбе с партизанами в Югославии, Польше, Словакии и Франции, в том числе такие, как уничтожение гражданского населения деревень Гута Пеняцька и Подкамень. Спасибо.

Наше ставлення до історії Першої Української дивізії "Галичина" цілком зрозуміле.

Дивізія "Галичина" – це дивізія "зброї", тобто, воєнна. Кожному, хто більш-менш обізнаний з історією ІІ Світової війни, відомо, що дивізії "зброї" не брали участі у жодних каральних акціях проти мирного населення та не мають відношення до гітлерівського геноциду проти інших народів.

Також, кожному, хто знайомий з історією не лише з радянських підручників, відомо, що жоден вояк Першої Української дивізії не був засуджений ні Нюрнбергським трибуналом, ні жодним іншим судом, окрім, хіба що, більшовицьким. Більше того, Велика Британія, противник нацистської Німеччини, надала притулок воякам Першої Української дивізії.

Неоднозначною була історія створення цього збройного формування. З одного боку, після жахливого енкаведистського терору 1939-41 років на Західній Україні, масових депортацій, звірячих катувань, розстрілів жінок і дітей, мотивація молодих українців, які пішли воювати проти режиму сталінського геноциду, є зрозумілою. Адже не випадково, протягом кількох днів про своє бажання записатися у Дивізію заявило понад 80 тисяч (!) молодих українців-добровольців. Той, хто стверджує, що в українських містах і селах раптом звідкись взялася така кількість "ідейних гітлерівців", або маразматик, або просто брехун.

З іншого боку, ще в період створення дивізії, Організація Українських Націоналістів застерігала, що німці використають українців, як "гарматне м'ясо", і тому краще творити власні збройні формування – УПА.

Так і сталося, в липні 1944 року Вермахт кинув дивізію "Галичина" прикривати свій відступ. Після битви під Бродами, де Червона армія в декілька разів переважала в людях і техніці, з 11 тисяч "дивізійників" вийшло з оточення лише близько 3 тисяч, тоді як решта тих, хто вижив, приєдналася до УПА.

Щодо участі "Галичини" в інших операціях, то перш, ніж задавати безглузді запитання, необхідно було б ознайомитись з предметом дискусії. Для прикладу, жодних бойових дій у Франції Дивізія не вела, а під час операцій в Словаччині та Югославії місцеве населення вітало й допомагало дивізійникам у боротьбі проти червоних диверсантів, які займалися мародерством і тероризували цивільних мешканців. Щодо подій у Гуті Пеняцькій та Підкамені, то немає жодних свідчень і доказів участі вояків дивізії в німецьких каральних операціях. До речі, ці населені пункти входили до мого виборчого округу, від якого я двічі обирався в парламент. Повірте, я добре знаю місцеву історію, тому раджу не звертати увагу на польські пропагандистські інсинуації.

Тема української дивізії "Галичина" незаслужено замовчується, або стає об'єктом перебріхувань, спекуляцій, тенденційних узагальнень. Звинувачення з боку українофобських сил лунають з метою відвернути увагу від власних злочинів проти українців.

Ми оцінюємо ці події як трагічну сторінку в історії України. Коли дві імперії (сталінська та гітлерівська) кидали українців на передову, проливати кров за імперські інтереси.

Але ми розуміємо, що сподвигло молодих українців піти воювати в дивізію "Галичина". Це в жодному випадку не бажання служити нацистській Німеччині. Це лише патріотизм та боротьба за незалежність України.



Артём

Здравствуйте Олег. Ваше объединение получило поддержку пока только в Тернопольской области, также есть шансы победить на выборах в ряде приграничных с Тернополем областях, а каким образом вы рассчитываете привлечь сторонников в Крыму и Донбассе, и необходима ли она вам?

Найкраще залучати прихильників не словами, а власним прикладом. Таким прикладом буде, зокрема, чесна влада і ефективна робота у Тернопільській обласній раді.

Бачимо нашими потенційними прихильниками усіх українців, незалежно від місця проживання. А також представників інших національностей, які мають сумління і розуміють наші справедливі вимоги.

Денис (Донецк)

Что по поводу ЕС?

Вы считаете Украине необходимо интегрироваться в эту структуру?

До ЄС ми ставимося скептично. І чим далі, тим більше.

Ми виходимо з того, що європейська інтеграція – процес закономірний і необхідний. Європа – це історична і етнокультурна спільність, а Україна – органічна частина цієї спільності, і завжди такою була. Інтеграція континенту у формі ЄС – це бюрократизація управління, десуверенізація націй, масове проникнення афроазійських мігрантів, агресивне просування т.зв "мультикультуралізму", приниження титульних народів і прославляння різноманітних меншин, заохочення збочень і етнічного самогубства.

Ми, як і усі європейські націоналісти вважаємо, що оптимальною формою євроінтергації є "Європа вільних націй" – об'єднання на зразок конфедерації, основою якого є історична і культурна спільність та економічні інтереси. Але в таку конфедерацію на рівних правах повинні входити усі європейські нації і ніхто не може присвоювати собі права визначати хто більш, а хто менш достойний.

Для вступу до ЄС потрібно не лише наше бажання але й згода інших членів. ЄС донині не дав нам жодного натяку на те, що нас там чекають. Натяків на вступ не дають, але поступок вимагають вже. Жодної перспективи на вступ не демонструють, але вже перетворюють Україну на відстійник мігрантів. Навіть за прогнозами найоптимістичніших фанатів ЄС, ми можемо сподіватись на вступ років через 20.

Схоже, що ЄС нині – це новий "Союз нерушимий". Тільки "лайт". Особливо після того, як брюссельські бюрократи почали активно "прогинатися" перед Москвою і пішов процес "шредеризації" Європи.

Юрий

Що ЗРОБИЛА Свобода в Тернополі після перемоги на виборах?

Свобода" в Тернопільській області за один місяць вже зробила більше, ніж попередня обласна рада за два роки.

По-перше, обласна рада ЗАПРАЦЮВАЛА з першого дня, на відміну від двох років повної БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, паралічу та правового хаосу попередньої каденції обласної ради, абсолютну більшість в якій мали так звані "демократи" – БЮТ на Наша Україна. Обрані керівні органи ради, створено 12 дієвих профільних комісій. Головою обласної ради став "свободівець" Олексій Кайда, який відмовився від усіх надбавок, премій та пільг (включно зі службовою квартирою). До речі, керівництво попередньої ради при повній бездіяльності не просто отримувало зарплату та премії, а й незаконно запровадило посаду додаткового заступника, яку відтепер скорочено.

По-друге, результативно проведено першу організаційну сесію, а також перше пленарне засідання другої "господарської" сесії. Доводиться робити все заново, оскільки тернопільський окружний адміністративний суд скасував усі незаконні рішення трьох останніх сесій ради минулого скликання.

По-третє, виконано перший пункт передвиборної програми: запроваджено прямі трансляції засідань ради з метою реалізації принципів публічності, прямого народовладдя та запобігання політичній корупції. Виконано пункт 9 розділу "Встановлення чесної влади": закріплено за кожним депутатом фракції райони області для прямої роботи з громадянами. В кожному районі області створено громадські приймальні, постійно проводиться прийом громадян. Окрім цього, проведено близько сотні зустрічей депутатів від ВО "Свобода" з місцевими громадами та трудовими колективами.

По-четверте, виконується пункт 3 розділу програми "Утвердження українського духу" – розпочато реалізацію проекту соціальної реклами "Скарб Нації" про дні українських перемог та видатних діячів України та Тернопілля; впорядковуються могили борців за волю України (пункт 5).

По-п'яте, на сесії була затверджена угода між Тернопільською обласною радою та Тернопільською міською радою про міжбюджетний трансферт на 2009 рік. За цією угодою, обласна рада передаватиме до міського бюджету Тернополя видатки на фінансування вищої освіти студентів Галицького інституту ім.В. Чорновола, які є жителями області. Ці кошти підуть на стипендії та навчання дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених родин з міст та сіл області (пункт 4 розділу 4 "Покращення якості життя").

Окрім планомірного виконання передвиборчої програми прийнято низку інших важливих рішень. Обласна рада ухвалила рішення звернутися до Кабінету Міністрів України щодо забезпечення фінансування видатків на проведення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради V скликання 15 березня 2009 року. Нагадаємо, рахунки обласної територіальної виборчої комісії заблоковані Державним казначейством. На них є 5 мільйонів 203 тисячі гривень. Додаткова потреба обласного бюджету у коштах на фінансування проведення позачергових виборів до обласної ради складає ще майже 1 мільйон 800 тисяч гривень. Через таке блокування та недофінансування не отримали зарплати понад 20 тисяч членів виборчих комісій. Голова обласної ради Олексій Кайда направив звернення про недофінансування та блокування рахунків до Генеральної прокуратури України.

На першому пленарному засіданні було ухвалено також рішення про затвердження договору про міжбюджетний трансферт між Тернопільською обласною радою та Волинською обласною радою. Кошти направляються для лікування пацієнтів, які мешкають на Тернопіллі, а лікуються у спеціалізованому закладі у Волинській області.

Зі значними змінами та доповненнями депутати прийняли комплексну Програму з підвищення безпеки дорожнього руху на 2009-2012 роки та рішення про затвердження порядку використання у 2009 році надходжень податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, що належать до комунальної власності.

Варто відзначити, що депутати виділили із депутатського фонду кошти на лікування дитини-інваліда Анастасії Якимцьо, 2003 року народження, мешканки м.Тернополя, та інваліду другої групи Аксентію Хабенюку з села Мухавки Чортківського району на операцію із заміни суглоба.

Депутати обласної ради за пропозицією фракції ВО "Свобода" ухвалили звернення до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. У державному бюджеті на 2009 рік у 4-5 разів скорочено фінансування основних ефективних програм фінансової підтримки аграріїв. Це і надання дотацій на підтримку тваринництва, і державна підтримка виробництва продукції рослинництва, підтримка підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів, підтримка фермерських господарств. Окрім цього, скасовано програми часткового здешевлення вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва. Депутати Тернопільської обласної ради звернулися до уряду та Верховної Ради з пропозицією внести зміни до бюджету для збільшення фінансування агропромислового сектору до рівня, не меншого минулорічного. Ще одна вимога тернопільських депутатів – "розробити довгострокові (не менше 5 років) державні програми підтримки аграріїв".

Депутати обласної ради також затвердили список народних засідателів апеляційного суду Тернопільської області, що налічує 24 особи.

Питання про "Звіт Тернопільської обласної державної адміністрації про виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку Тернопільської області на 2008 рік", "Про затвердження звіту про виконання обласного бюджету за 2008 рік", "Про програму соціально-економічного та культурного розвитку Тернопільської області на 2009 рік", "Про витрачання коштів резервного фонду обласного бюджету за січень-березень 2009 року" будуть розглянуті на другому пленарному засіданні сесії, яке відбудеться 7 травня 2009 року.

Сесія ухвалила рішення обов'язково заслуховувати звіт профільних управлінь про використання коштів, виділених у минулому році перш, ніж виділяти необхідні кошти (пункт 4 розділу "Встановлення чесної влади" передвиборчої програми).

Дай, Боже, кожному, за кого ви голосували, так виконувати свої передвиборчі обіцянки.



Blik

Сейчас по российским каналам активно идет антиукраинская пропаганда, скажите что бы вы сделали в ответ России если бы у вас была реальная власть?

Ваша популярность растёт и от одиноких палаток вы перешли к довольно серьёзной агитации и рекламе своей партии, скажите от куда финансирование?

Коли у нас буде реальна влада, ми втілимо в життя державну програму захисту інформаційного простору (див. "Програму захисту українців"). Окрім того, забезпечимо інформування українців закордоном, зокрема в Росії, шляхом створення спеціального телевізійного каналу, радіо-станцій, газет і журналів, для висвітлення політичної і соціально-економічної ситуації в світі та Україні з україноцентричної точки зору.

Забезпечуємо фінансування партії в основному за рахунок малого і середнього бізнесу з числа членів і прихильників об'єднання. А їхня кількість щоденно росте. Принцип простий: росте популярність – помножується членство; помножується членство – посилюється агітація. "Свобода" розвивається планомірно, на відміну від віртуальних проектів "під вибори", поспіхом роздутих через трубку телевізора.

Станислав

Олег! Почти в каждом третьем селе на Волыни, Ровенщине есть обелиски погибшим от рук бандеровцев жителей этих населённых пунктов. Очень много детей. На многих десятки фамилий. Вы эти памятники тоже будете демонтировать? Старые люди помнят даже клички бандюг, которые бросали гранаты в окна к спящим. Или Вы скажете что это были переодетые НКВДисты? Проедтесь по Волыни, Житомирщине. Может Вам что-то станет понятнее?

г. Владимир-Волынский.

Нічого дивного. Комуністи дуже любили мітити територію різними обелісками. Навіть пам'ятники Юді Іскаріоту ставили, між іншим.

Стосовно "жертв бандерівців". Давно всім відомо, хто насправді вів терор проти українців. Я часто їжджу цим регіоном, і це підтверджують як очевидці, так і документи. Наприклад, доповідна прокурора Кошарського Хрущову 1949 року. Цитую дослівно: "У березні м-ці 1948 року спец-група, очолювана агентом МДБ "Крилатим", двічі навідувалася до 62-річного жителя с. Грицьки Дубровицького району Рівненської області Паламарчука Гордія Сергійовича. Спец-група видавала себе за бойовиків УПА і жорстоко катувала Паламарчука Г.С. та його дочок – Паламарчук А.Г. і Паламарчук З.Г., звинувачуючи їх у співпраці з КДБ.

Крилатий" і учасники його групи підвішували дівчат, вливали в носи воду і тяжко били. Тим примусили дівчат признатися, що вони з КДБ не були зв'язані, а, навпаки, були зв'язані з учасниками українського підпілля." Очевидно і в цьому селі теж вліпили типовий обеліск "жертвам українських націоналістів".

Для тих, хто далі тупо повторює міфи кремлівського агітпропу, хочу наголосити, що впродовж півстоліття вся шалена пропаганда проти бандерівців нічого окупантам не дала. Не дасть нічого і їхнім спадкоємцям. Там, де діяли бандерівці – народ співає про них пісні. А могили повстанців – доглядають так, ніби там поховані святі мученики.

І взагалі, не кремлівським агітаторам говорити про жертви. Московський більшовизм знищив мільйони, я підкреслюю – мільйони українців.

А ідоли, які славлять комунізм, загарбницький мілітаризм, торжество ідей Леніна чи нерушимість Радянського Союзу і т.п. – недолугий анахронізм – їх давно час прибрати.

Віталій, Україна

Пане Тягнибок!

1) Навіщо знищувати пам'ятки радянської доби? Чим вони Вам заважають? Це спосіб відвести увагу народу від провини режиму, який керує Україною останні 17 років?

2) Хто допомогає фінансово Вашій політичній силі?

3) Ви мали стосунки з закордонними розвідками?

4) Ваше ставлення до червоноармійців, червоних партизан та червоних підпільників, які протистояли фашизму у роки Великої Вітчизняної війни?

5) Яким чином, на Вашу думку, "захищала Україну" дивізія SS "Galizien", яка була повністю у розпорядженні нацистської гвардії SS?

6) Відомо, що нацисти вважали слов'ян нижчою расою, представники якої більшою частиною повинні бути піддатися винищенню, а решта "гідна була" стати рабами у німецьких панів. Ви не вважаєте принизливим вшанування нацистських посіпак?

1. Ці пам'ятники якраз і є свідченням незмінності антиукраїнського режиму, який 17 років тому успішно перефарбувався і продовжує смоктати кров з українського народу.

2. Хто чим може: хтось коштами, хтось безкоштовною волонтерською роботою, хтось іншими можливостями. Газети і усю поліграфію, наприклад, друкуємо на приватній друкарні нашого члена об'єднання. Хочете допомогти – банківський рахунок: Всеукраинское объединение "Свобода" в ЛОФ "Укрсоцбанк", р/с 26003600274601, ЗКПО 00013215, МФО 325019.

3. З усіма розвідками, включаючи спецслужби Буркіна-Фасо:).

А якщо серйозно, то "Свобода" – єдина політична сила, яка вимагає оприлюднити списки агентури КГБ СРСР. А також, встановити обов'язкову перевірку держслужбовців та кандидатів на виборні посади за допомогою поліграфа ("детектора брехні") на причетність до корупційних дій, співпраці з іноземними спецслужбами та подвійного громадянства. Як тільки ці вимоги буде реалізовано, Вам не доведеться задавати подібних запитань.

4. Червоноармійці, які воювали в окопах (не плутати з заградотрядами НКВД) – це трагічні жертви тоталітарного режиму (ті, які не вчинили злочинів проти мирного українського населення). До них ставимося зі співчуттям. Вони часто демонстрували приклади героїзму та самопожертви. Вважаємо їх гідними пошани.

Червоний партизанський рух не був ініційований мирним населенням, а органами НКВД і військовою розвідкою. Часто ці партизани діяли з провокаційною метою, наприклад: підрив Хрещатика в Києві в 1941 році, піроманка Зоя Космодем'янська, яку здали німцям мирні "русскі мужичкі", за підпал хат мешканців. Ставлення до них – як до диверсантів, серед яких процвітало пияцтво та мародерство.

Червоні партизани-підпільники-до них лицемірно зараховують усіх представників антинімецького руху опору, який після Голодомору 1933 року в Україні аж ніяк не міг бути прокомуністичним. Яскравий приклад: до червоних підпільників зарахували краснодонське підпілля, яке насправді було створене похідними групами ОУН ("Молода гвардія"). Ставлення до таких антинімецьких груп опору – позитивне.

5. Див. вище.

Червона армія, між іншим, "була повністю у розпорядженні" сталінського комуністичного режиму, який знищив, нагадую, 20,5 млн. наших співвітчизників. Чи в праві ми, на Вашу думку, через це засуджувати фронтовиків, які чесно виконали свій воїнський обов'язок і жодного стосунку до злочинів комунізму не мали?

6. Вважаю принизливим вшанування нацистських посіпак, які навчали в Липецьку асів Люфтваффе, проводили спільні паради в окупованому Бресті та Гродно, урочисто обмінювалися прапорами (червоний з пентаграмою – на червоний зі свастикою), підписували пакт Молотова-Ріббентропа, постачали стратегічну сировину для німецької військової промисловості включно до червня 41-го року. В той час, коли українські націоналісти у березні 1939 року під керівництвом Романа Шухевича захищали Карпатську Україну, чинячи збройний опір німецько-мадярським загарбникам.

Павел

Уважаемый Олег!

1. Объясните причину,из-за чего у российских националистических партий нет ненависти к братским народам /украинцам,беларусам/, политика направленна в основном против кавказцев и нелегальных иммигрантов,а украинские националистические партии сориентированы исключительно против русских /москалей/?

2. И ваше отношение к будущему Украины и России? Между нашими странами,на ваш взгляд,есть будущее или нет?И какое оно?

Святослав Донцов

Как вы относитесь к русским националистам? Считаете их своими потенциальными союзниками или врагами?

В Росії нема націоналістичних партій, як і в Америці. Є імперські партії. Бо якби були – вони б виступали за демонтаж багатонаціональної Російської Федерації і створення Національної Російської (Московської) держави, орієнтовно в межах Івана Калити.Бачимо стосунки між Україною та Росією взаємовигідними та добросусідськими. На перешкоді цьому стоїть лише російський імперіалізм, який нагнітається правлячою кремлівською клікою.

Гавриэль Фельдман

В разi Вашої перемоги на парламентських та президентських виборах – що чекає громадян України єврейського походження? Чи будете Ви та Вашi товарищi їх знищувати, переслiдувати, висилати iз країни, забороняти єврейськi релiгiйнi та освiтнi организацii, тощо?

Свобода" виступає за захист прав українців на власній землі. Ми – за себе, а не проти когось. Якщо Ви і Ваші товаришi вважаєте, що захист прав українців повинен призвести до матеріалізації подібних фантазій, то, вибачте – це з вами щось не в порядку. Ви відчуваєте вину?



Борис Подопригора

Господин Тягнибок,

- считаете ли Вы полезным для своей страны учет позиции России при принятии Вашими единомышленниками принципиальных внешнеполитических решений?,

- если да, какие из такого рода решений Вы считаете существенными для российско-украинского взаимодействия?,

- оцениваете ли Вы ответную реакцию России на сближение Украины с НАТО?

Спасибо.

В першу чергу, Україна, як і будь-яка нормальна держава, має керуватися власними національними інтересами. Думку Росії, як і інших сусідів, можна і треба враховувати на принципах взаємовигоди. І симетрично тому, наскільки вони враховують позицію України.Окрім вище згаданих – питання делімітації і демаркації Україно-Російського кордону; перебування на території України ЧФ РФ; транзит енергоносіїв; проблеми історичної справедливості. Росія своїми агресивними діями сама штовхає Україну в обійми НАТО. Жодної іншої потреби вступу України в Альянс просто немає. Росії варто подумати над цим.

Земляк Алексндр

Господин Тягнибок!

Вы и дальше считаете, что, цитирую Ваши слова: "Росія – це наш стратегічний ворог". Если да, то почему ресурс сратегічного ворога предоставляет Вам место дл пресс-конференции?

Російська політика якою була, такою і залишилась. Якісних змін у ставленні Росії до України не помічено. Можливо, наше спілкування хоч когось змусить задуматись над цим.

читатель

А ведь и правда, уважаемый лидер, почему согласились отвечать на вопросы Ленты.ру?

А чому б і ні? Питають – відповідаю.

Андрей, Киев

Олег, зачем Вы участвуете в интернет конференции с явной антиукраинской направленностью?

Якщо так підходити, то в Інтернеті знайдеться дуже мало ресурсів, в тому числі в українському сегменті, за допомогою яких ми можемо неупереджено та безпосередньо спілкуватися з усіма зацікавленими. Проте, ми ніколи не відмовляємося, коли є таке запрошення. Бо цивілізована публічна політика передбачає відкритість.

До речі, приємно вразила низка цікавих, глибоких питань. Хоча деякі – не настільки провокаційні, як маразматичні.



Павел

1) В России любовь к Отечеству – это патриотизм. В Украине – национализм. Согласны ли Вы с этим? И в чем причина.

2) Где граница между национализмом и патриотизмом?

І в Росії, і в Україні, і в Ізраїлі патріотизм та націоналізм – тісно пов'язані, проте не тотожні, і аж ніяк не протилежні за змістом поняття. Патріотизм-це любов до землі, на якій живеш, країни, якої є громадянином, образно кажучи, – до власного дому. Націоналізм – це любов до народу, нації. Як до великої родини. В Росії сьогодні, на жаль, часто плутають патріотизм та великодержавний шовінізм.

Лук

А какое место русских в национальной идеи Украины?

Когда воссоединятся два народа в одно государство?

1) Національна ідея України передбачає повновладдя титульної української нації на своїй, Богом даній землі. Сподіваюсь, російська національна ідея передбачає те ж саме стосовно росіян на російських землях. Від росіян, як і від представників будь-яких інших національностей, що проживають в Україні, вимагається лише одне-лояльність до української держави і шанобливе ставлення до української культури, мови, традицій.

2) Неможливо возз'єднати те, що ніколи не було об'єднано природнім шляхом.

Михаил

Г-н Тягнибок.

Надеюсь что Вы, как настоящий националист, уважаете право народов на самоопределение. Как бы Вы отнеслись к референдумам в Крыму, а также Донецкой, Харьковской, Луганской, Одесской и некоторых других областях Украины, с вопросом о возможности присоединения их к Российской Федерации? Естественно, одновременно следует провести референдумы в Краснодарском крае, Ростовской, Орловской, Курской и любых других областях, указанных Киевом, с вопросом: хочет ли большинство жителей этих областей жить в Украине? Если бы такое гипотетическое народное волеизъявление состоялось, согласились бы Вы с его результатами и восстановлением исторической справедливости, опять-таки, на основе мнения самого народа?

Як справжній націоналіст, я, звичайно, поважаю право всіх націй на самовизначення. Але де ви чули про існування таких "народів", як кримський, донецький, харківський, луганський, одеський?

Ну немає в природі "кримської", "донецької" чи "одеської" націй. А тотальна більшість населення України – українці.

Натомість, на території РФ, на своїх споконвічних землях, проживають чеченці, татари, буряти, якути, удмурти, адигейці та багато інших національностей. Власне, вони гіпотетично можуть забажати народного волевиявлення з питанням про від'єднання від Росії.

За що поважаю В. Путіна, то за те, що він закликав росіян повертатися на історичну Батьківщину. На місці ярих патріотів Росії, яким некомфортно в українській державі, я би прислухався. Тому приєднатися до Росії, бажаючим ентузіастам цієї справи, дуже просто – потяги ходять регулярно.

Александр

1.если бы сейчас был 1941 год вы бы пошли добровольцем в ряды фашистов?

2.интеллектуально, морально, физически считаете ли вы расу, к которой принадлежите, выше всех остальных?

3.ваши соотечественники – украинцы, воевавшие в ВОВ на стороне Красной Армии за что они погибли? кого они защищали и от кого? на ваш взгляд

1) Не бачу жодної логічної причини, через які українець в 1941 році мав би йти добровольцем в ряди фашистів Беніто Муссоліні.

2) Всі великі групи, такі як раси чи супер-етноси, які об'єднують людей за кровною ознакою, є різні в силу природніх причин – не "кращі" чи "гірші", а просто різні.Науковий факт.

3) Хтось, загинув, захищаючи своїх близьких і свої домівки, хтось повірив в комуністичну ідею та йшов "за родіну, за Сталіна", когось примусово під страхом терору використовували в ролі гарматного м'яса. Часто "заградотряди" гнали українців в атаку взагалі без зброї під німецькі кулемети. А були ще доблесні бійці "Ташкентського фронту".

Дмитро

День добрий! Як Ви вважаєте, чи потрібно Східу України дати автономію? Підкреслюю а в т о н о м і ю. Не слід вважати це сепаратизмом.

В Україні як мононаціональній державі (див. вище) немає жодних підстав для введення федеративного устрою. А за Вашою логікою, після надання "автономії" для Сходу України, наступним кроком повинно бути надання такої ж "автономії" для Заходу, Півдня, Півночі та Центру, щоб всі регіони опинились в рівних умовах. На нашу думку, значно простіше забезпечити таку рівність в рамках централізованої унітарної держави, вибудованої за проектом Конституції від ВО "Свобода" (http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/konstytutsiya/). В сучасних українських умовах будь-який крок до автономізації, без сумніву, є передумовою для сепаратизму та загрожує існуванню суверенної української держави.

Андрей, Киев

Олег, Вам не кажется, что Вы очень мало участвуете в организации мероприятий направленных на защиту Украины и всего украинского от происков пятой колонны кремля в столице нашей Родины г.Киеве.

Так, справді, робимо ще не все, чого б ми хотіли. Приєднуйтесь. Телефон в Києві – 228-34-12

Олег Судаков

Олег, день добрый.

Считаете ли вы Гоголя украинским писателем или же русским (то есть как бы предателем); как оцениваете его творчество с высоты своих убеждений?

Гоголь – роздвоєна душа, яка розривалася між імперією та українською національною ідентичністю, між славою і солодким життям в Пітері та невідомістю і животінням в Диканьці. Як письменник, Гоголь, без сумніву, геніальний. Світоглядно – малорос. На жаль. Є така сумна українська приказка: "Нашого цвіту – по всьому світу". Наслідок періоду бездержавності. Існувала б на той час Українська Держава – Гоголь навряд чи був би російським письменником. Це – живий приклад необхідності самостійної держави для нормального розвитку нації.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.