10 грудня 2010, 13:55

Так звана адмінреформа Януковича – це посилення українофобії та укрупнення табачників

Галас режиму Януковича з приводу проведення Президентом України адміністративної реформи є нічим іншим як гучною піар-кампанією, покликаною після провальних місяців "урядування" хоч якось покращити імідж влади в очах суспільства.

Насправді, жодної реформи не відбулося і не відбудеться. Режим Януковича просто неспроможний це зробити, адже є плоттю від плоті державної системи, яка виросла з совєцької окупаційної адміністрації та в дещо підрихтованому за часів Кравчука-Кучми-Ющенка стані дійшла до наших днів.



По-перше, "адмінреформа Януковича" не торкається головного – постколоніальної системи влади в Україні, за якої існують абсолютно ненормальні взаємини між владою, яка діє відірвано від громади, прикриваючись репресивним апаратом, і громадянами, котрі через чиновницьку вертикаль не можуть реалізувати ґарантованих Конституцією прав.

Чинний адміністративно-територіальний устрій – це всього лиш модифікована окупаційна система визискування нації та репресій щодо невгодних.

Очевидно, розпочати реформу Янукович повинен був із себе, ліквідувавши монстра, який називається Державне управління справами. Адже ця структура, пов'язана з привілейованим розподілом матеріальних благ, що бере свій початок зі спецрозподільників компартійної номенклатури, є тою пуповиною, яка досі з'єднує Незалежну Україну з її колоніальним минулим.

По-друге, в "адмінреформі Януковича" українці не побачили жодних навіть натяків на боротьбу з бичем системи державного управління, який нищить все навкруги, – корупцією. Навпаки, внаслідок так званої адміністративної реформи Януковича, посилиться монополізація влади групами впливу в середовищі Партії регіонів, наслідком чого стане концентрація "чиновницького бізнесу" на найвищих щаблях державної влади.

Так виглядає, що режим Януковича створює систему відкупів, коли тій чи іншій групі донецького кримінально-олігархічного клану, а при певних умовах не лише донецького, віддаються на відкуп цілі галузі народного господарства, з яких вони будуть казково збагачуватися, безкарно викачуючи з української економіки фінансові та матеріальні ресурси. А для осіб, які перебувають на політичних посадах у міністерствах, передусім – міністрів, запроваджується "інститут уникнення відповідальності" шляхом введення посад керівників апарату – заступників міністра.

Очевидно, що без персональної відповідальності кожного чиновника за заподіяну шкоду за принципом "чим більша посада, тим більша відповідальність", в тому числі – особистим майном, без зобов'язання кожного чиновника декларувати доходи і видатки – як свої, так і членів своєї родини, про жодну реформу влади годі й говорити.

По-третє, проведення адміністративної реформи в Україні неможливе без реформи місцевого самоврядування. Проте режим Януковича на це не пішов і не піде, бо навіть при нібито сприятливих результатах місцевих виборів для Партії регіонів, на Банковій розуміють, що більшість місцевих еліт "лягли" під "донецьких" тільки формально і поміняють біло-голубі шалики при першій ліпшій нагоді. Наприклад, коли виявиться, що "донецький король" – голий. Крім того, сьогодні є три обласні ради – Тернопільська, Івано-Франківська і Львівська, – які суворо опонуватимуть антиукраїнській політиці режиму тепер, навіть без реформи місцевого самоврядування. Але, головне, в Януковича немає бажання віддавати владу на місця, навпаки – зосередження влади в центрі відбуватиметься й надалі.

По-четверте, "адмінреформа Януковича" ще більше посилила українофобію окупаційної адміністрації, яка засіла на Печерських пагорбах. Яскравим прикладом цього стало укріплення у владі одіозного українофоба Табачніка та ліквідація Українського інституту національної пам'яті, (інший Указ із вказівкою Кабміну створити інститут з такою ж назвою при Кабінеті Міністрів України є звичайним окозамилюванням, таким собі бюрократичним трюком, покликаним поховати усяку справу).

Тому, для всіх очевидно, що так звана адмінреформа Януковича – це посилення українофобії та укрупнення табачників.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

ДЕСЯТІ БАНДЕРІВСЬКІ ЧИТАННЯ: "Філософія української перемоги. Візія Великої України"

Така вже, очевидно, планида Бандерівських Читань – проходити на тлі визвольної боротьби, пожеж війни і полум'я вогнів, – цілком відповідно до життя того, кому вони присвячені...

Вимоги очільників органів місцевого самоврядування щодо відсічі агресії РФ

Заява очільників органів місцевого самоврядування, обраних від ВО "Свобода", про відсіч вторгненню московського агресора. Восьмий рік триває московська агресія проти України...

Де Україні шукати союзників на міжнародній арені?

Де на міжнародній арені є українські союзники? І головне – що слід зробити, щоб виграти дипломатичну війну проти Москви? Восьмий рік поспіль влада веде цю політику, м'яко кажучи, провально...

Закон про особливий статус Донбасу: як і хто веде Україну до капітуляції?

Що об'єднало у спільному голосуванні здавалося б непримиренних опонентів з "Європейської солідарності", "Слуг народу" та ОПЗЖ? Путінські хотілки з федералізації України...

Вагнергейт: скандал з Єрмаком та Зеленським

Журналісти із Bellingcat опублікували першу частину свого розслідування. І воно миттю стало топ-темою всіх українських ЗМІ. З'явилися тисячі коментарів – і від аналітиків, і від політиків, і від свідомих громадян...

Бандера – наш Герой! Покрова – наше свято!

14 жовтня – День створення Української Повстанської Армії. Про УПА я знаю не з підручників. Рідний брат моєї бабусі – лікар-хірург Петро Скобельський – боровся за Незалежність у лавах УПА...