Олег Тягнибок Голова ВО "Свобода"

19 січня – 100 років від дня народження Ярослава Стецька

12 січня 2012, 18:24

Цьогоріч відзначаємо сторіччя від народження голови Проводу Організації Українських Націоналістів Ярослава Стецька. Відтак 2012 рік Івано-Франківська та Львівська обласні ради, очолювані свободівцями Олександром Сичем та Олегом Панькевичем, проголосили Роком Ярослава Стецька на Львівщині та Прикарпатті. Тернопільська обласна рада, на чолі зі свободівцем Олексієм Кайдою, ухвалить аналогічне рішення на найближчій сесії.

Ярослав Стецько став одним із ідеологів Всеукраїнського об'єднання "Свобода". В ідеологічну основу програми нашої націоналістичної сили лягла праця Я.Стецька "Дві революції".

Пропоную вашій увазі статтю редколегії газети Всеукраїнського об'єднання "Свобода" про цього визначного українця.



"Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана"

Облради у Галицьких областях оголосили 2012 рік роком Ярослава Стецька. Адже на цьогорічне Водохреща – 19 січня – відзначаємо не лише велике релігійне свято, а й 100 років від дня народження цього славетного українця – соратника Степана Бандери, ідеолога націоналістичного руху і організатора боротьби за соціальне і національне визволення, людини, котра пройшла крізь тюрми, бої та вигнання.

Постать Ярослава Стецька для націоналістичного руху стає символом витривалості, стратегічної наступальності і моральної незламності. Разом зі Степаном Бандерою і Романом Шухевичем Ярослав Стецько виступає одним із натхненників революційної збройної боротьби ОУН – УПА в 40-50-х роках минулого століття, – цієї незрівнянної героїчної маніфестації українського духу...

Дитинство. Юність

... Історики зізнаються, що біографія Ярослава Стецька надзвичайно цікава й водночас – доволі мало досліджена. Адже у радянські часи інформацію про таких непересічних постатей поширювати забороняли.

Народився Ярослав Стецько 19 січня 1912 року в Тернополі, в сім'ї греко-католицького священика о. Семена Стецька. Мати – Теодозія Стецько – походила з роду Чубатих. У сім'ї було троє дітей: крім Ярослава – ще брат і сестра. Втім, згідно з даними дослідника Мирона Сагайдака, Ярослав Стецько насправді народився у селі Великому Глибочку в парафіяльному будинку (нині там музей Ярослава Стецька). Запис про народження Ярослава у Тернополі зробили через те, що його батько о. Семен, завше мріяв жити у цьому місті.

Вже змалечку старший син Стецьків проявляє неабиякі здібності, тож батьки однозначно визначають його подальший життєвий шлях: навчання. В одинадцять років Ярослав переживає страшну втрату – помирає батько. Відтак в сім'ю приходять нестатки, які переслідують хлопця упродовж багатьох років. І все ж і цей, і інші удари долі не збивають Ярослава з обраного шляху. Він як може – намагається утримувати сім'ю, заробляючи тим, що дає лекції слабшим учням.

Навчається Ярослав Стецько спочатку в українській гімназії у Тернополі. Сім'я живе у селі Голубочок Великий, тому хлопцеві доводиться щодня долати досить велику відстань пішки. З цим періодом пов'язаний прикрий епізод в житті Ярослава, який позначився на його здоров'ї. Якось в сильний мороз, пробираючись засипаним глибокими снігами полем, хлопець губить свої і так діряві чобітки. У результаті – сильна застуда, яка на все життя підриває здоров'я – захворює на ревматизм.

У гімназії Ярослав вирізняється неабиякими інтелектуальними здіб¬ностями. Наприклад, у 6 класі гімназії він готує учнів, які здають матуру, тобто закінчують останній, 8-й клас. Вже тоді пробує себе в тій роботі, яку опісля активно виконуватиме усе життя – в редакторстві. Редагує юнацький журнал. Збереглися спогади, що Ярослав-гімназист був улюбленцем однокласників, а також усієї гімназії – про це свідчить випускник цього навчального закладу о. Микола Шаварин. Без Ярослава не обходяться заняття членів "Марійської дружини", історичних гуртків чи гуртків іноземних мов. Коли виникають конфлікти між гімназистами або їхніми вчителями чи трапляються доноси на товаришів, то Ярослав заступається за них і допомагає їм, тому його називають "Адвокатом".

Як і батько, Ярослав планував після закінчення гімназії навчатися на теології. Але на це потрібні були великі кошти, тож вступає на філософський факультет Львівського університету. Паралельно заочно вивчає право у Краківському університеті. З нелеґальним молодіжним націоналістичним рухом Ярослав Стецько пов'язує себе іще у Тернополі. Він вступає до УВО, а потім ОУН. З переїздом до Львова його діяльність в ОУН лишень посилюється. Вже у 1932 році, тобто у 20 років, Ярослав Стецько стає членом Крайової Екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. Він очолює ідеологічну референтуру, редагує підпільні видання ОУН: "Юнак", "Юнацтво", "Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ".

Тоді, на початку 1930-х років, боротьба ОУН з польським окупаційним режимом стає особливо гострою. Друковані видання ОУН спонукають людей до опору. Фактично це єдині видання, які правдиво розповідають про злочини польського режиму, про жертви українського руху. Інші, леґальні, українські часописи, підцензурні, писати про це не можуть. Тож "Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН" потрапляє в поле особливої уваги як поліції, так і людей. Статті Ярослава Стецька цього періоду засвідчують його чітку революційну переконаність, відзначаються глибиною філософського проникнення в проблему. Свої ідеологічні матеріали Ярослав Стецько друкує переважно в націоналістичному часописі "Студентський шлях" (1933-34 рр.). Головна думка його статей – пробудити в українцеві високий порив до ідеалу, орденську зреченість і затятість у боротьбі, волюнтаристську наснагу і непохитність. Одна зі статей так і називається "За творців нової дійсности". У творенні нового, героїчного українства Я. Стецько бачить запоруку майбутнього. І ось така коротка дефініція: "Героїзм – це вислід ідеалізму". Лише та нація здатна буде утвердити Прекрасне, національну Справедливість, яка переборе в собі приземлені інстинкти матеріялізму, подолає потяг до вигоди і зручности.

Процес у справі убивства Перацького. Вирок суду – 5 років тюрми

...15 червня 1934 р. у Варшаві вбивають міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького – винного в організації масових побиттів і знущань з українського народу, відомих під підступною назвою "пацифікація" ("замирення"). Виконує цей атентат за наказом тодішнього Крайового Провідника Степана Бандери бойовик ОУН Григорій Мацейко. Під час слідства польська поліція натрапляє на слід ОУН і проводить масові арешти. У тюрмі опиняються Степан Бандера, Микола Лебедь, Ярослав Стецько, Володимир Янів, Роман Шухевич, Богдан Підгайний, Іван Малюца та ін.

Вбивство міністра Пєрацького і подальше слідство набирають міжнародного розголосу. Над ув'язненими відбувається два великих судові процеси: У Варшаві (листопад 1935 – січень 1936 рр.) і у Львові (травень – червень 1936 року), які переростають у ґрандіозну маніфестацію домагань націоналістичного руху. Оунівцям вдається перетворити судилище на трибуну для пропаґанди своїх ідей. Вся суспільність Польщі приголомшена стійкістю і запалом боротьби українських революціонерів. Стає зрозуміло, що політика нищення, репресій проти українства ні до чого не призведе. Особливо "вибуховими" на суді є промови Степана Бандери, Ярослава Стецька, Володимира Яніва. Вони з гідністю декларують свої принципи боротьби, наголошуючи, що український націоналістичний рух – це не "група терористів", а всенаціональний рух опору за утвердження націо¬нальної ідеї і свободи, національних духових і суспільних вартощів. З гордістю визнаючи свою приналежність до ОУН, дивлячись прямо в очі своїм катам, вони мужньо кидають обвинувачення усій шовіністичній Польщі, її напівдиктаторському режимові.

Тоді Ярослав Стецько, формулюючи засади власного життєвого чину, сказав: "...Я визнаю, що українська держава існує, існує потенціяльно в серцях українського народу. Не існує поки що реально, але існує морально, існує і правно в наших душах. Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо, ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть..."

У результаті судового вироку, оскільки Ярослав Стецько не був безпосередньо причетний до організації атентату, він отримує п'ять років тюрми. Перебуває в ув'язненні від літа 1936-го до осені 1937 року, коли внаслідок загальної амністії виходить на волю.

Роль у проголошенні Акту 30 червня 1941 року. "Бункер смерті" у Саксенгаузені

У лютому 1940 р. Ярослав Стецько виступає одним із ініціаторів створення у Кракові Революційного Проводу ОУН, а на II Великому зборі ОУН у квітні того ж року в Кракові його обирають заступником Провідника ОУН Степана Бандери. Революційний провід ОУН відстоює чіткі і традиційні принципи націоналізму: вести послідовну політику самостійництва, опиратися тільки на власні сили, уникаючи будь-якої залежності руху від зовнішніх чинників, бути безкомпромісними до проявів відступництва, несхитно розвивати напрями боротьби до поглиблення революційної ідеї і стратегії, до повного національного визволення і утвердження українського народу.

Тому в міжнародній політиці запропоновано чітку тактику забезпечення самостійності і незалежності націоналістичного руху від великих держав світу, Німеччини зокрема; була розпрацьовано широку програму поширення підпільного руху ОУН в Україні, вироблено концепцію похідних груп для просування на схід України.

Як тільки вибухає німецько-совєтська війна 22 червня 1941 р., з території, колишньої Польщі на Україну вирушають Похідні Групи ОУН. Спеціальна група під керівництвом Ярослава Стецька у складі близько 100 людей швидко прибуває до Львова. Її завдання – провести національні збори, обрати державне правління і проголосити незалежність України.

Увечері 30 червня 1941 року в приміщенні львівської "Просвіти" на площі Ринок, 10 відбуваються Національні Збори, у яких беруть участь всі визначні українські політичні і громадські діячі, що перебувають у той час у Львові. Одноголосно підтримують пропозицію ОУН негайно проголосити незалежність України. Головує на Зборах – Ярослав Стецько. На його пропозицію затверджують Акт Відновлення Української Держави і склад Тимчасового Уряду. У Акті зокрема сказано: "Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України".

ОУН блискавично береться до творення української державної адміністрації, до повсюдної декларації української незалежності. Однак уже 5 липня Гітлер скликає найвищу нараду і керівництво Рейху ухвалює рішення про несприйняття української державності і дає наказ ліквідувати її. Заарештовують Степана Бандеру, а 11 липня – і Ярослава Стецька.

15 вересня їх обох з іще кількома іншими провідними членами ОУН спочатку відправляють до тюрми на Александерпляц у Берліні, а невдовзі до горезвісного концтабору в Саксенгаузені. Там Ярослав Стецько пробуде рівно 4 роки – до вересня 1944. Перебуває в основному у т.зв. "кацеті" – "бункері смерті", у внутрішній тюрмі, в надзвичайно суворих умовах. З підірваним здоров'ям – запалення суглобів – становище його було жахливим. Все ж, всі ці роки продовжує антиімперську боротьбу. Разом з іншими політичними в'язнями, між ними А. Берзінс – міністр латвійського уряду та Дель Бос – майбутній міністр Франції, вони готують цілу низку документів, щоб консолідувати народи проти нацизму. Перебуваючи в ув'язненні, Ярослав Стецько демонстративно не приймає карцерного одягу. 1944 року Ярославові Стецькові вдається втекти з-під нагляду ґестапо, а вже напочатку 1945 року на найближчій Конференції ОУН його обирають в тричленне верховне Бюро Проводу ОУН разом зі Степаном Бандерою і Романом Шухевичем.

Сам же Ярослав Стецько, згадуючи цю буремну добу, порівнює її з "епохою перших віків християнства" за напругою, зреченістю і жертовністю боротьби українців на полі війни з окупантами. У 1967 р. він пише: "Коли на захист Акту 30 червня 1941 р. ми не були спроможні поставити танків, гармат і бомбовозів, відповідно – сильної армії, бо так склалися умови, – ми вирішили танкам, бомбовозам і гарматам окупантів протиставити вірність ідеї Суверенітету нації, гідність і гордість великої духом нації, незламність нашого характеру, чистоту нашого серця, нашу безстрашність особисто захищати проголошене діло..."

У 1946 р. Ярослав Стецько очолює Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого є до кінця свого життя. Після війни він розгортає широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. У 1968 році Ярослава Стецька обирають головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолює до кінця свого життя. Ярослав Стецько відходить у вічність 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його і ховають на цвинтарі Вальдфрідгоф.

Використано матеріали науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова, матеріали книги Б.Мельничука, М. Сагайдака та В. Уніята "Великий українець із Тернопілля".

Віхи націоналістичного вчення Ярослава Стецька:

1. Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця.

2. Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава, а принципом міжнародного співжиття – принцип національних держав на своїх етнічних теренах.

3. Без національного визволення немає визволення соціального і особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.

4. В боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.

5. Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.

З праці Я. Стецька "Без національної революції немає соціальної" (1938 р.)

"Українська Національна Революція є одночасно соціальною".

"Без захоплення влади поневоленим народом, себто без політичної революції, немає соціальної".

"Соціальна справедливість означає не задоволення всіх егоїстичних забаганок одиниці, але створення ладу, який висуває відносні суспільні верстви, які наймогутніше скріплюють націю, та задовольняє їх життєві потреби в такій мірі, як цього вимагає ріст цілості, суворе, тверде життя, але – якраз життя, а не животіння! Зараз цими верствами є найширші маси українського населення. Отже соціальна справедливість вимагає задоволення всіх розумних потреб найширших мас, переважної більшості населення".

powered by lun.ua
Коментарі — 58
nevira _ 13.01.2012 16:19
IP: 82.117.232.---
Viktor Dneprov _ А як легко побачити,зараз унітарність держави зовсім не заважає спробам Заходу зробити з усіх українців – галичан, а Сходу – усіх поробити донбасцями, тобто така держава не сприяє стабільності в наших конкретних умовах, а це може довести і до біди... Тож краще для усіх її не чекати, а дослухатися рекомендацій НАУКИ держправа. Та як слушно зауважив пан Чорній – немає поки що на це ні в кого політичній волі, немає...
nevira _ 13.01.2012 16:11
IP: 82.117.232.---
Viktor Dneprov "Понятно, що діло темне."...******* Ну чого ж? Коли держава складається з регіонів, які мають дуже великі відмінності в культурі, мові, історії, вподобаннях та ін. – доцільно дати регіонам найбільше самостійності в ціх питаннях, що саме і роз"єднують, замкнути їх унутрі "штатів", а питання, більш важливі, зазвичай, які об"єднують – підтримувати на федеральному рівні. Тобто, мова, герої, історія та культура – обираються народом в штаті, а на дежавному рівні – відповідно, державна (вона ж – мова міжштатівського спілкування) мова, оборона, МВС, МЗС, федеральні економічні програми розвитку, тобто те, в чому зацікавлені усі "штати". Так живуть безліч держав – і США, і ФРН, і Індія і Мексіка, Канада, а Швейцарія і зовсім конфедерація... А оскільки в нас регіони сторіччями жили в різних, ще й ворожих одна одній державах – відмінності відповідні... Але – питання перерозподілу повноважень між федеральними та "штатівськими" органами – завдання не просте. Але – вирішуєме!
nevira _ 13.01.2012 15:57
IP: 82.117.232.---
Chorniy _Створення міцних незалежних профспілок 4. Створення реально народних партій та громадських організацій.
А хто не давав і не дає це робити?Тільки лєнь,пасивність і грошолюбіє.А Ви про Бандеру,та зараз за бескоштовно ніхто і руки не підніме.
****** вірно, а ще – незацікавленість "сильних світу цього". Даруйте, що я не відповів Вам на "Істправді" – той Вахтанг Сталініані забанив мене у 12й раз!!! Вже не дає собі труду звинувачувати в "хамстві" або "шовінізмі" – мовчки банить і край... Дякувати Богові, що зараз не 37й рік – тоді б він таких, як я "банив" би з нагана в потилицю... Отакі в нас світочі демократії, зберігачі свободи слова... Комуняки навиворот!
nevira _ 13.01.2012 15:48
IP: 82.117.232.---
Viktor Dneprov:
nevira:
Chorniy _ 5. Перехід до федеративного держустрію, який локалізує все, що роз"єднує регіони та підтримає все, що об"єднує. 6. Створення нормальних відносин з усіма сусідами, дружніх кордонів та взаємовигідного співробітництва. 7. "Більше незалежністі" – в усіх без виключення аспектах. Здоровий прагматизм та державний егоїзм.
Зрозуміло, що все це потребує значно більше зусиль, ніж атака Банківської з вилами, зате – раз назавжди забезпечить нормальне майбутнє нашіх дітей. Я це називаю "фінським шляхом". А якщо Ви незгодні – негайно розбийте свою "Нокію"!:))
Пан фін панкує, чи фінкує?

А можете розкати мені про отой ваш федеративний держустрій? Де мені про його почитати?

А то незрозуміло, хто розділяє та володарює.

То як, відповісте?
*********Охоче, земляче: в будь-якому підручнику "Теорія держави та права". Бачте, це питання не політичне, а суто юридичне – бо держава як така -інструмент, а не ідол.
alexa71 _ 13.01.2012 13:07
IP: 92.113.187.---
Chorniy:
Федеративний устрій в Україні в наш час означає консервацію місцевих "еліт", митниці по областях, падіння виробництва і т.д. і т.п.
Chorniy _ 13.01.2012 12:45
IP: 176.8.143.---
Viktor Dnepro
"Там внизу були конкретні питання. Наче. "

Питання були не до мене,а до nevira.
Якщо Вас цікавить моя думка про федеративний устрій,можу написати.Хоча не бачу сенсу.В даний час це всерівно нездійсненно і з області фантазій.То навіщо писати в пустоту?
Chorniy _ 13.01.2012 12:05
IP: 176.8.143.---
Viktor Dneprov
Навіщо косите?Там ясно написано В.Чорновіл.А федеративний устрій України був в його передвиборчій програмі.Взагалі це був чи не єдиний справжній український політик,який думав про інтереси держави,а не кланів,партій,груп впливу.На жаль,українці в переважній більшості тоді не готові були сприймати його ідеї.
alexa71 _ 13.01.2012 11:06
IP: 92.113.187.---
Слава нації!
А на Галичині "Свобода" панів вже того? Всі на роверах і трамваях їздять і ніяких маєтків навіть з Говерли не видно?
Military _ 13.01.2012 10:42
IP: 213.179.244.---
давай, Свобода!

у голосувані (фейсбуковому)
Свобода набирає 2345 голосів (2місце)
Батьківщина 3751 (1місце)
ФронтЗмін 1630 (3місце).
правда СвійВаріант набрав 2733.

https://www.facebook.com/?sk=question&id=2530853516709&post_id=2530865076998
Chorniy _ 13.01.2012 10:37
IP: 176.8.143.---
nevira
Погоджусь з Вами в тому,що треба закривати роти ультраправим,які кричать щось на кшталт:"Геть москалів","Україна для українців","Бандера прийде-порядок наведе".
Сьогодні такі "працюють"на збереження нинішнього режиму.
Chorniy _ 13.01.2012 10:32
IP: 176.8.143.---
nevira
3. Створення міцних незалежних профспілок 4. Створення реально народних партій та громадських організацій.

А хто не давав і не дає це робити?Тільки лєнь,пасивність і грошолюбіє.А Ви про Бандеру,та зараз за бескоштовно ніхто і руки не підніме.

5. Перехід до федеративного держустрію, який локалізує все, що роз"єднує регіони та підтримає все, що об"єднує.
З цим згоден,це ще колись В.Черновіл пропонував.
6. Створення нормальних відносин з усіма сусідами, дружніх кордонів та взаємовигідного співробітництва.
Ну,це кожний президент анонсує-просто те,що саме собою зрозуміло.
Але щоб хоч щось тут зробить,потрібно скинути ЦЮ владу,бо з нею точно нічого не зробиш.Були б вони просто злодіями-ще півбіди.Але вони тупі і неадекватні злодії.Хоча хвататєльний рефлекс там будь-здоров.А щоб їх скинуть,потрібні зусилля і тих що "за Бандеру",і тих що "проти Бандери".
nevira _ 13.01.2012 09:14
IP: 82.117.232.---
Chorniy _ 5. Перехід до федеративного держустрію, який локалізує все, що роз"єднує регіони та підтримає все, що об"єднує. 6. Створення нормальних відносин з усіма сусідами, дружніх кордонів та взаємовигідного співробітництва. 7. "Більше незалежністі" – в усіх без виключення аспектах. Здоровий прагматизм та державний егоїзм.
Зрозуміло, що все це потребує значно більше зусиль, ніж атака Банківської з вилами, зате – раз назавжди забезпечить нормальне майбутнє нашіх дітей. Я це називаю "фінським шляхом". А якщо Ви незгодні – негайно розбийте свою "Нокію"!:))
nevira _ 13.01.2012 09:03
IP: 82.117.232.---
Chorniy _ Ну, який же я борець?! Поміркована людина, не більш того... Щодо сучасністі – Ви, безперечно, праві – ми дозволили побудувати в нас ОЛІГАРХАТ. І факт, що він складається з двох конкуруючих груп – "західної" та "східної",які змінюють одна одну у владі нашу долю зовсім не полегшує... І елементи диктатури, вже присутні – це так. Але – боротьба повинна мати конкретні, етапні завдання. Проста зміна олігархічної групи при владі не дасть анічогісінько – бо вони обідві вже себе показали у владі. Тобто, чекати на доброго царя чи царицю – повернення до початку 20 ст., а шукати відповідь у Бандери – повернення до середини 20 ст. Дивлячись назад – потрапиш тільки у яму! А якщо звернутися д європейського досвіду – можно вказати деякі моменти: 1. Відкликання депутатів та їхня реальна підзвітність виборцям. 2. Поновлення трудових прав та соцзахисту працівників. 3. Створення міцних незалежних профспілок 4. Створення реально народних партій та громадських організацій. (див.далі).
Chorniy _ 13.01.2012 05:14
IP: 176.8.143.---
nevira
То живучи при диктатурі зараз,Ви боретесь проти тіні диктатури,якої ніколи не було.
Тоді за що Ви боретесь?За демократію?За демократію треба боротись проти сучасної реальної диктатури в Україні,а не боротися з тінню того,чого ніколи не було.
Chorniy _ 13.01.2012 04:51
IP: 176.8.143.---
nevira
Як би Вам пояснити.Якщо підходити формально,в відриві від українських сучасних реалій-то Ви праві.
Формально.Але реалії такі,що маєм владу антиукраїнську по суті і тоталітарну.
В країні диктатура кучки кримінальних бізнесменів.Президент керує ВСІМА гілками влади:законодавчою через більшість у парламенті,виконавчою,судовою,навіть Конституційним судом.Ви не звернули увагу,що всі керівники обласних МВС,голови держадміністрацій донецько-макеєвського походження?
Відсуваються в сторону навіть свої,але не донецькі люди і на їх місце ставляться обов"язково донецькі.
Таким чином маєм уже диктатуру,притом диктатуру 1 етнічної групи (щоб там не говорили,що нема такого етносу-донецькі,формально-немає,реально-це особлива етнічна група,зі своєю ментальністю,навіть зі своєю характерною мовою).
А Ви боретесь проти якоїсь міфічної диктатури,давно вбитих чи померлих людей,яка може,моглаб бути,якби вони 70 років тому назад прийшли до влади.І влада проти них бореться.Дивний збіг?
Chorniy _ 13.01.2012 04:30
IP: 176.8.143.---
ira15com
Неже важко нік поміняти?Троля ira15com знають всі,на всіх блогах.
vlarout _ 12.01.2012 22:51
IP: 93.73.232.---
Chorniy:
Олеандр
А хіба хтось проти славного конструктора?Просто це стаття про Я.Стецька.А про Корольова міг би хтось написати статтю і там це обговорювати.
Королёв – фигура нейтральная, потому никто не вспоминает и не пишет. До космоса сейчас никому дела нет.
Северянин _ 12.01.2012 22:47
IP: 94.179.13.---
Автору – "...1944 року Ярославові Стецькові вдається втекти з-під нагляду ґестапо..." –??Кацет?? Невже повірять?
Geiserich III _ 12.01.2012 22:25
IP: 95.134.108.---
Chorniy:
Geiserich III
Бандерівці боролись проти польської окупаційної влади.А ми живем в українській державі.
У нас ще присутні залишки демократії і надія поміняти владу демократичним шляхом.
Ця влада лігитимна і вибрана більшістю населення України.А те,що вони жлоби і бандити,то таких вибрали.Ніяких законних підстав для збройної боротьби проти них немає.
не бреши, тролляко))))
nevira _ 12.01.2012 21:55
IP: 94.27.115.---
Михайло Москаленко _У тюрмі опиняються Степан Бандера, Микола Лебедь, Ярослав Стецько, Володимир Янів, Роман Шухевич, Богдан Підгайний, Іван Малюца та ін.
Микола Климишин-серед інших. Є ще прізвища, але вони в повному забутті...******* Але -питання: ЧОМУ опиняються?! Та тому, що: 1. Намагалися узяти владу, яку НЕ ВОНИ відібрали в більшовиків, не вони за це кров пролили... Обурення Гітлера таким нахабствомцілком зрозуміле...2. Німці були додатково вражені спалахнувшою різаниною мельніківців – з них двох видатних знищили просто на мітінгу на очах у німців... Теж зрозуміла реакція!
nevira _ 12.01.2012 21:49
IP: 94.27.115.---
skif-111 _ Принціпове уточнення: ми не хочемо до Європи – жебраками, дикунами, білими арабами. Ми намагаємося побудувати Європу тут, в Україні. Європу а не Бандеріну з "владою, яка буде страшною"...
А коли побудуємо – Європа нас сама запросить. Як братів, як рівних!
nevira _ 12.01.2012 21:44
IP: 94.27.115.---
skif-111:
nevira
А Ви хочете мати за правду комуняцьку брехню і з нею в Європу))) Не треба, скажіть правду спочатку собі... тихесенько.
******* Шановний – Ваші звінувачення – не в тему: де це я казав, що комуняцька брехня краща за націоналістичну?! І – що нинішня влада не бреше?! А ось до Європи з гаслами: "окупанти... виморили нашіх людей (це в Галичині, чи що?) " – точно не приймуть. Галичину окупували 39 го – це факт, але Голодомор пережили мої батько та мати – наддніпрянці. Отож правда про Голодомор така – вмирали від голоду і наші і росіяни а найбільше постраждали – казахи. Харківська область була найбільш уражена, а тут і російські і українські селища а то й вулиці – поруч...
skif-111 _ 12.01.2012 21:22
IP: 91.124.185.---
nevira
Якщо довіряти джерелам окупанта, що голодом виморив мильйон наших людей, то варто вірити і іх наступникам, які покращують вже сьогодні. Вони Вам кажуть, що в Європу, а хіба не видно як брешуть скрізь, тотально... Я якось більше довіряю простим людям, які були свідками визвольних змагань, або чули від батьків. А Ви хочете мати за правду комуняцьку брехню і з нею в Європу))) Не треба, скажіть правду спочатку собі... тихесенько.
nevira _ 12.01.2012 21:03
IP: 94.27.115.---
Chorniy _ 3) А Ви думаєте,що в ті часи і в тих умовах революціонери могли бути демократами?
Чи корректно оцінювати їх діяльність в відриві від контексту епохи?керуючись сьогоднішніми стандартами?******* 1. А Бен-Ладен хіба не був революціонером, борцем з світовим імперіалізмом?! А в ту епоху жили і Черчілль і Рузвельт, і Неру і де Голль... 2. В поведінці "революціонерів", вони ж – терористи є риси, характерні для усіх часів: несамовите прагнення особистої влади (Ленін, Сталін, Бандера, Гітлер, Мао), небажання ділити її навіть з союзниками (есерами, мельніківцями), знищення інакомислячих, пропаганда за схемою:"ось ми дістанемося влади і побудуємо вам рай (залізною рокою загонимо вас у щастя!), тільки до цього треба когось познищувати (буржуазію, куркулів, євреїв, мельніківців, москалів...), а оскільки рай після знищення чомусь не настає – потрібно жорстко тримати народ в узді... ТО ЧОМУ МИ МАЄМО ВИБАЧАТИ ЦЕ ОДНІМ, А ЗАСУДЖУВАТИ ІНШИХ? Вони ж дійсно однакові...
Nick_M _ 12.01.2012 20:46
IP: 80.239.242.---
Geiserich III vaflist:
Nick_M:
Олеандр:
Лучше бы вы вспомнили, что сегодня день рожденья Сергея Павловича КОРОЛЕВА, память о котором будет жить вечно, в отличие от галицких националистах.
Необразованный вы, кориандр. Сегодня день рождения не тока Королева, но и Джека Лондона. Но об этом мог бы кто- то другой напомнить, а не Тягнибок. У каждого своя специализация.
Какой мужчина этот Джек, столько баб в Лондоне напотрошил.
При этом, никто ничего не доказал!
Уряд реформ366 Україна та Європа1001 Aтака Путіна1153 Корупція1227 Свобода слова561
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter