Де Україні шукати союзників на міжнародній арені?
Де на міжнародній арені є українські союзники? І головне – що слід зробити, щоб виграти дипломатичну війну проти Москви?
Восьмий рік поспіль влада веде цю політику, м'яко кажучи, провально. Від самого початку війни вони провадять перемовини з Путіним у так званому нормандському форматі – за участі Німеччини та Франції. Переконують, нібито саме ці дві країни – "наші найбільші стратегічні партнери". Нібито тільки вони здатні принести мир в Україну дипломатичним шляхом. І ось-ось це відбудеться. А альтернативи нормандсько-міському формату, начебто... НЕМА!
Але по факту – війна триває. Триває вже довше, ніж Друга світова. Загинули понад 15 тисяч людей. А Німеччина з Францією як у 2014-му, так і тепер – поводяться не як союзники України, а як бізнес-партнери Кремля. Самі подивіться.
Ще у 2008 році Німеччина заблокувала нам вступ у НАТО. Очевидно – посилаючись на прохання Москви не розширювати склад НАТО на схід. Речник тодішнього уряду Меркель навіть відкрито заявив, що Московія має "законні інтереси безпеки" в цьому питанні, і союз НАТО мусить (!) брати їх до уваги.
Колишній канцлер Німеччини, попередник Меркель – Герхард Шредер і взагалі так відкрито обстоював інтереси Путіна, що його внесли до бази "Миротворця". Передавши посаду Меркель, він працевлаштувався в московський Газпром. І почав керувати будівництвом Північного потоку. Спочатку першого, а потім – другого. Ці газопроводи неймовірно збиткові для України й загрозливі для всієї Європи. Але влада Німеччини на чолі із наступницею Шредера, комсомолкою Меркель – дозволила ввести їх в експлуатацію. Франція це підтримала. А потім вони ще й звернулись до США з вимогою НЕ накладати санкції проти Кремля.
Ще ж Мінські угоди. Я нагадаю, що вони передбачають. Це амністія терористам. Це імунітет депутатам, "обраним" під їхнім контролем. Це обрання серед них керівників прокуратури і судів, а також створення "народної міліції". Це сприяння московській і знищення української мови. Це прямі зв'язки Донбасу з РФ. І за все платити має Україна.
Мінські угоди – це капітуляція України. І Німеччина з Францією 8 років змушують нас до виконання умов цієї капітуляції.
А Штайнмаєра пам'ятаєте? Тепер вже колишнього голову МЗС Німеччини. Того, що написав "формулу" із виконання цього ж таки Мінська. Написав акурат після відвідин Кремля. І потім разом зі своїм французьким колегою змусив Україну погодитись на її реалізацію.
І найцинічніше. Німеччина заблокувала передачу нам нової зброї, вже КУПЛЕНОЇ за НАШІ ГРОШІ через структуру НАТО. За інформацією німецького видання Bild, таку вказівку ще в травні особисто дала канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Ще й Нідерланди затягла на свою сторону, бо не хотіла створювати враження, що Німеччина – єдина, хто виступає проти продажу.
Зараз, бачу, міністр оборони обурюється: як, мовляв, так? Як Німеччина це собі дозволяє? Все правильно. Як кажуть, з такими друзями і ворогів не треба. Але ще кажуть: скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
Якщо як теперішня, так і минула влада "безальтернативно" вибирає собі у друзі відвертих союзників Москви і прикритих "стурбованостями" ворогів України... тоді питання: хто вони??? Бо що вони зробили, аби було інакше? Так отож. Нічого.
А що вони мають зробити?
Перше.
Треба негайно відмовитись від мінської капітуляції. Треба змінити нормандський формат перемовин за участі Німеччини та Франції. І повернутися до умовно будапештського – за участі США та Великої Британії. В інтересах цих двох країн – боротися із Кремлем. І Україна має цим скористатися.
Друге.
Слід домовлятись про створення Балто-Чорноморського союзу. Разом з Литвою, Латвією, Естонією, Туреччиною та Польщею.
Литва, Латвія і Естонія як і ми пережили усі жахи совєцької окупації. Тому з часу розвалу совєцького союзу вони послідовно протистоять Кремлю. Руйнують усі можливі зв'язки з "рускім міром", щоби московська окупація ніколи більше в майбутньому не повторилася.
Так само й Польща прекрасно знає, що таке московське ярмо. І тому попри усі історичні розбіжності – цілком і повністю нас підтримує від початку війни. Навіть у питанні того ж Північного потоку – 2: саме Польща першою засудила дії Німеччини і заявила, що всіма силами протидіятиме введенню газогону в експлуатацію.
До речі, днями на полях щорічної конференції послів України у Гуті президент Польщі Анджей Дуда та президент Литви Гітанас Науседа особисто вчергове засвідчили нам свою підтримку. А після цього ще й міністр клімату і довкілля Польщі надала Єврокомісії докази зловживання "Газпрому" на ринку газу і закликала негайно почати розслідування.
Ну, і Туреччина. Країна-член НАТО. Країна, що має 11 армію в світі. Вона історично протистоїть Москві. Вона веде тверду зовнішню політику і в багатьох питаннях тіснить Московію, утверджуючись як регіональний лідер на стику Європи і Азії. Вони має сильний флот на Чорному морі. Вона має вплив на Азербайджан. Вона контролює протоки Босфор і Дарданели та може утруднити утримання московського контингенту у Сирії.
Ми вже отримали від Туреччини байрактари, використання яких змусило добре задуматись кремлівського карлика. Разом з турками ми вже будуємо в Україні завод з виробництва байрактарів. І в Туреччині вже будують корвет для України. Це – не ефемерні обіцянки. Це – допомога Україні реальними справами.
Тільки такий формат міжнародних стосунків наразі є вигідним для України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
