Памʼяті Олексія Хабатюка
Зранку дізнався про смерть на фронті свого колеги по енергетичній галузі і доброго надійного друга Олексія Хабатюка...
Олексій був публічною людиною, непересічним фінансовим аналітиком та енергетичним експертом, тисячі читали його. Загинув він Воїном.
Сьогодні прочитав багато епітафій спільних друзів. По-перше, це велика честь і повага коли про тебе ТАК кажуть після загибелі. Безкомпромісно чесний, із загостреним почуттям справедливості, розумний, ледь не геніальний, широко ерудований і дуже-дуже добрий, люблячий. Я колись по іншому глянув на Олексія, коли він у вихідний день приїхав на зустріч із молодшою донечкою...
Доброта і вдячність навіть у дрібних деталях. Три тижні тому ми бачилися востаннє... Льоша попередив, що везе сувенірчик з фронту. Але шокував, притащивши здоровезну і важку гільзу від російського 152мм снаряду з памʼятним написом. Заморочився важким в громіздким подарунком, аби зробити приємно, і таким його знали багато хто.
Девʼять років ми втрачаємо друзів. Девʼять років ми втрачаємо частка за часткою самих себе...
Олесій був аеророзвідником. Щомісяця 9 років я, як і тисячі інших підприємців, запитую хлопців на фронті, чим можемо допомогти і з внутрішнім смутком і тривогою чекаю на трагічні новини. Витрачати кошти на допомогу фронту – це не про "відкупатись" від ризику. Це про збільшення шансів наших братів на виживання, на перемогу. Це священний обовʼязок всіх, хто сам ще не на передовій.
Про що ми говорили з Олексієм за останнім обідом? Про те, скільки триватиме ця бійня і які варіанти її завершення. Скільки в бойових умовах живе дрон з тепловізором і хто його частіше збиває свої чи ворог. Про небезпечно завищені пропагандою влади очікування українського суспільства щодо контрнаступу. Про те, що Енергоатом та Міненерго дарма підписали угоду з американцями про 20 ядерних реакторів. З їх рівнем професіоналізму та корумпованості, вони і 2 за 15 років не побудують. Про тарифний популізм і безперспективність нинішньої моделі економічного розвитку із збільшенням впливу держави у всіх сферах. Як треба чинити спротив, аби з України, часом, не спробували зробити другу Білорусь. Завжди цікаво говорити з людиною з аналітичним складом розуму, людиною здатною переконати у своїй правоті.
Коли вже розʼїзжалися, Олексій показав, як осколками від міни посікло авто.
Олексій Хабатюк був людиною справи. Тож, кращою памʼяттю його і десятків тисяч полеглих героїв буде продовжувати спільну справу.
Відправляти на фронт нові дрони, рушниці і позашляховики, кровоспинні препарати і захищений звʼязок. Допомагати вдовам і сиротам, пораненим. Боротися із популізмом і дешевою брехнею. З невіглаством. З крадіжками з бюджету. Бо саме наші корупція і популізм настільки ослабили Україну, що дозволили одвічному ворогу увіровати у можливість перемоги над нами і напасти.
Перечитайте, при нагоді, якісь професійні пости Олексія у фейсбуці. Згадайте, у що він вірив і якою хотів би лишити Україну своїм дітям.
Співчуття родині і побратимам! Будемо гідними і сильними.
