Ухвала польського Сейму про Волинь – це не історичне рішення, а історичне непорозуміння
Рішення польського парламенту стало неприємним, але закономірним результатом небажання розібратися з важкою історією та зростання антиукраїнської істерії в Польщі, яку провокують політичні сили, зокрема представлені в парламенті.
Насправді воно не має нічого спільного із вшануванням пам'яті загиблих, а є лише інструменталізацією конфлікту минулого для здобуття політичних дивідендів сьогодні. На жаль, цим рішенням Сейму не завершиться антиукраїнська хвиля, яка вже кілька місяців наростає у Польщі. На осінь там запланована прем'єра пропагандистського фільму "Волинь", який лише посилить однобоке уявлення про польсько-український конфлікт у минулій війні.
Сумно, що польському політикуму забракло розумних і відважних (жодного проти і лише 10 утрималося), здатних зупинити нікому не потрібні політичні суперечки довкола минулого, що відбуваються на тлі наростання воєнної загрози зі Сходу.
Мені не соромно за українців у цій дискусії. І громадські, і політичні діячі працювали практично в унісон для того, щоб пам'ять про минулий конфлікт не стала джерелом нового. Запропонована вкотре українцями формула "пробачаємо і просимо вибачення" – насправді єдиний можливий формат загоєння ран минулого. Але цього разу простягнута українцями рука зависла в повітрі.
Ухвала Сейму значною мірою перекреслює дотеперішні напрацювання польсько-українського діалогу, але це не означає, що від цього він стає менш потрібним.
Сподіваюся, попри зміни в польській політиці і, зокрема, в керівництві Інституту національної пам'яті, започаткований минулого року діалог істориків у форматі Українсько-польського форуму буде продовжений. І зможе не тільки допомогти зрозуміти минулий конфлікт, але й уникнути помилок наших предків.
Певен, що кропітка праця істориків, в тому числі з нововідкритими в Україні архівними матеріалами, з кожним разом лише доводитиме абсурдність цього політичного рішення. І писання історії в парламентах загалом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
