7 жовтня 2013, 19:25

Украинский друг Владимир Владимирович Путин

Считаю нужным поздравить ВВП с Днем рождения – сегодня президенту РФ 61 год!

Пожалуй, никто так много не сделал для укрепления украинского независимого духа, как Владимир Владимирович Путин.

Во-первых, с его приходом к власти изменился принцип выстраивания взаимоотношений Украины с Россией. Если Ельцин предлагал начинать день с установки "А что ты сделал сегодня для Украины", то при Путине – все прямо наоборот, типа "А что еще можно получить от Украины".

Во-вторых, две газовые войны – 2006 и 2009 годов и торговая война 2013 года показали, что дружба дружбой, а выгода каждого – превыше всего.

В-третьих, и это главное, именно Владимир Путин укрепил мнение украинских элит (ментально близких России в том числе), что независимость необходима, прежде всего, самим украинским элитам. Независимое государство, да еще с такой географией, как у Украины, – огромное преимущество и источник дохода. В этом смысле, евроинтеграция является долгосрочной гарантией независимости. Потому что главная угроза во взаимоотношениях с Россией – это потеря Украиной идентичности. Грубо говоря, если отказаться от тезиса, сформулированного Леонидом Кучмой, что "Украина – не Россия", то окажется, что Харьков по своим ментально-культурным установкам почти ничем не отличается от российского Белгорода, а Донецк – от Ростова-на-Дону. И тогда возникает вопрос – зачем Украине независимость и чем обоснованы существующие границы государства? Собственно говоря, еще в 2007 году Владимир Путин объяснял тогдашнему президенту США Джорджу Бушу-младшему, что большую часть территории Украины Россия нам подарила. Отчасти – так и есть, если исходить из того, что в действующих границах украинское государство появилось при СССР.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...