7 жовтня 2013, 19:25

Украинский друг Владимир Владимирович Путин

Считаю нужным поздравить ВВП с Днем рождения – сегодня президенту РФ 61 год!

Пожалуй, никто так много не сделал для укрепления украинского независимого духа, как Владимир Владимирович Путин.

Во-первых, с его приходом к власти изменился принцип выстраивания взаимоотношений Украины с Россией. Если Ельцин предлагал начинать день с установки "А что ты сделал сегодня для Украины", то при Путине – все прямо наоборот, типа "А что еще можно получить от Украины".

Во-вторых, две газовые войны – 2006 и 2009 годов и торговая война 2013 года показали, что дружба дружбой, а выгода каждого – превыше всего.

В-третьих, и это главное, именно Владимир Путин укрепил мнение украинских элит (ментально близких России в том числе), что независимость необходима, прежде всего, самим украинским элитам. Независимое государство, да еще с такой географией, как у Украины, – огромное преимущество и источник дохода. В этом смысле, евроинтеграция является долгосрочной гарантией независимости. Потому что главная угроза во взаимоотношениях с Россией – это потеря Украиной идентичности. Грубо говоря, если отказаться от тезиса, сформулированного Леонидом Кучмой, что "Украина – не Россия", то окажется, что Харьков по своим ментально-культурным установкам почти ничем не отличается от российского Белгорода, а Донецк – от Ростова-на-Дону. И тогда возникает вопрос – зачем Украине независимость и чем обоснованы существующие границы государства? Собственно говоря, еще в 2007 году Владимир Путин объяснял тогдашнему президенту США Джорджу Бушу-младшему, что большую часть территории Украины Россия нам подарила. Отчасти – так и есть, если исходить из того, что в действующих границах украинское государство появилось при СССР.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...