7 жовтня 2013, 18:25

Украинский друг Владимир Владимирович Путин

Считаю нужным поздравить ВВП с Днем рождения – сегодня президенту РФ 61 год!

Пожалуй, никто так много не сделал для укрепления украинского независимого духа, как Владимир Владимирович Путин.

Во-первых, с его приходом к власти изменился принцип выстраивания взаимоотношений Украины с Россией. Если Ельцин предлагал начинать день с установки "А что ты сделал сегодня для Украины", то при Путине – все прямо наоборот, типа "А что еще можно получить от Украины".

Во-вторых, две газовые войны – 2006 и 2009 годов и торговая война 2013 года показали, что дружба дружбой, а выгода каждого – превыше всего.

В-третьих, и это главное, именно Владимир Путин укрепил мнение украинских элит (ментально близких России в том числе), что независимость необходима, прежде всего, самим украинским элитам. Независимое государство, да еще с такой географией, как у Украины, – огромное преимущество и источник дохода. В этом смысле, евроинтеграция является долгосрочной гарантией независимости. Потому что главная угроза во взаимоотношениях с Россией – это потеря Украиной идентичности. Грубо говоря, если отказаться от тезиса, сформулированного Леонидом Кучмой, что "Украина – не Россия", то окажется, что Харьков по своим ментально-культурным установкам почти ничем не отличается от российского Белгорода, а Донецк – от Ростова-на-Дону. И тогда возникает вопрос – зачем Украине независимость и чем обоснованы существующие границы государства? Собственно говоря, еще в 2007 году Владимир Путин объяснял тогдашнему президенту США Джорджу Бушу-младшему, что большую часть территории Украины Россия нам подарила. Отчасти – так и есть, если исходить из того, что в действующих границах украинское государство появилось при СССР.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...