Про політичні наслідки справи Трампа
Проти Дональда Трампа таки висунули кримінальне звинувачення.
Учора окружний прокурор Манхеттена Елвін Брегг опублікував заяву, де викладена суть обвинувачень. Зокрема, Трампа звинувачують у фальсифікації ділової документації з метою "приховування інформації, що може завдати шкоди, та незаконної діяльності від американських виборців до і після виборів 2016 року".
Загалом, пред'явлено 34 пункти кримінальних звинувачень з фальсифікації бізнес-документів.
З того, що я прочитала – суддя дозволив присутність незначної кількості телекамер під час засідання, але Трамп нічого не сказав.
Наступне засідання за особистої участі Трампа, як уже стало відомо, планується 4 грудня. Адвокати, звісно, зацікавлені в швидшому розгляді, щоб Трампа не виключився з політичного процесу.
Але чим би не закінчилась ця справа (а закінчиться вона вироком суду, оскільки суть звинувачень – максимально деталізована) – це уже не питання самого Трампа, попри його зусилля знову балотуватися на виборах 2024 року. З ним уже все ясно, навіть і без цієї нової справи – його популістичні заяви у стилі "я завершу війну за 24 години у разі переобрання" виглядають занадто спрощено навіть для виборців Трампа.
Ця справа – перш за все, питання інших кандидатів-республіканців, які могли займати чи займають лінію "трампізму". От колишній віце-президент Майк Пенс та сенатор Рон Десантіс, які теж претендують на кандидатство від республіканців, уже відмежувалися від так званої лінії "трампізму". А днями колишній губернатор-республіканець штату Арканзас Вільям Аса Гатчінсон оголосив про висунення своєї кандидатури на виборах, водночас закликавши Трампа відмовитись від президентських амбіцій через висунення обвинувачень (це було ще до судового засідання).
Загалом, цікаво буде спостерігати за боротьбою за кандидатство всередині республіканців. Оскільки це не лише питання лідерства. Це питання боротьби двох ліній, умовно кажучи, ізоляціоністської та глобальної.
Сумнівів відносно збереження двопартійної підтримки України з боку США, незалежно від того, хто переможе на виборах у 2024 році (демократи чи республіканці), звісно, немає – більша частина республіканців за продовження надання допомоги Україні. Але нюанси (об'єми, темп і тд), все ж, можуть бути. Як і можуть бути певні відмінності у зовнішній політиці, не по відношенню до теми Україна-Росія, а на інших напрямках, але які можуть впливати на всі інші.
Щодо лідерства, як пише The Washington Post, "до Трампа республіканці мали цілий іконостас кандидатів на пост президента: 1988-го року це був віце-президент Джордж Буш, 1996-го – сенатор Боб Доул, 2000-го – губернатор Техасу Джордж Буш, 2008-го – сенатор Джон Маккейн та у 2012-му році колишній губернатор Массачусетсу Мітт Ромні". Думаю, у 2024 році знову може з'явитися певний "іконостас".
Іще. Ця справа – певний маркер того, що відбувається всередині конкретних демократій і як вони реагують. Адже тема демократії vs автократії (а нещодавно пройшов Самміт демократій) – це не лише про зловживання автократичних режимів, а й про те, які прогалини є всередині демократій.
