Про новий етап комунікації
Щодо публічних суперечностей, які ми спостерігаємо в останні декілька днів.
1. Переконана, що на сьогодні немає конфлікту як всередині влади (між військовими та цивільними), так і між владою та опозицією. Якщо ви проведете опитування з питання, яким ви бачите майбутнє України і що вважатимете перемогою, то відповідь (як у військових, так і цивільних; як у влади, так і в опозиції) буде майже ідентичною, якщо не повністю ідентичною. Але протиріччя, раз так активізувались публічні заяви з різних боків, думаю, є, і стосуються ці протиріччя, допускаю, як поточної тактики, так і способу комунікації. Залужний усе правильно зробив, що публічно сказав про військовий статус-кво. Бо довга, позиційна війна, тим більше потребує підтримки суспільства, а значить – і розмови.
2. Політики ж (влада та опозиція) повинні, по-перше, визначитися з виборами (це має бути спільна позиція), будуть вони чи не будуть наступного року. Бо уже помітна привʼязка в публічних проявах саме до передвиборчого контексту – політичних оцінок, сконцентрованих на персоналіях, а не процесах, стає все більше, і це не є good. По-друге, віднайти баланс у публічній активності як щодо тем (про що можна і треба, а про що не можна і не варто публічно говорити, поки триває війна), так і щодо якості. Знаєте, це ненормально, коли влада при заміні керівника такого важливого напрямку як ССО чомусь вирішила це ніяк не коментувати, привернувши тим самим прямо навпаки ще більшу увагу до теми. Як і ненормально, що опозиція вхопилася виключно за процедуру (хоча сутність, думаю, стосується нашої тактики), так і за те (в оцінці попередника та наступника), хто генерал, а хто полковник (значить, кращий чи гірший).
3. У нас є маса тем (не військових), про які політики можуть та мають говорити. Ви запитайте у когось на вулиці, що йому відомо про "7 критеріїв, необхідних для початку процедури вступу України в ЄС". Мало хто, думаю, перерахує й декілька. І таких тем – багато. Чому про це так мало говориться публічно?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
