Новий етап бродіння російського ''дідька''
В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття. Зводячи при цьому нову стіну – стіну ізоляціонізму РФ від усього світу.
Ось Матвієнко днями закликала "не драматизувати" ситуацію, назвавши "тимчасовими труднощами" масштабну кризу на ринку палива. Ну, коли всі побачили, як проявляється "російський дух", а ще ж "лєший не почав бродити". Матвієнко лише не уточнила рамки "тимчасовості". Адже те, що відбувається з РФ – не виняток/форсмажор, а закономірність, яка тільки наростатиме.
Спочатку Росія вилучила сама себе, розпочавши війну, із зовнішнього європейського ринку постачань енергоресурсів, заодно і закопавши концепцію "Великої Європи від Лісабона до Владивостока", яку російська влада свого часу активно просувала (російські ресурси, європейські технології, український транзит). Тепер весь російський ринок (у своїй основі) – це переважно Китай, а разом із цим – і васалізація Росії.
Далі, коли РФ продовжує підхід "все для фронту, все на війну", блокуючи реальний переговорний процес, українська відповідь закономірно повертається атаками по інфраструктурі, що забезпечує російьку військову машину. У результаті РФ доводиться шукати, звідки можна імпортувати паливо у тому числі для внутрішніх цивільних потреб.
Те саме можна сказати, наприклад, і про експорт зброї, коли через війну проти України РФ випилила сама ж себе з другого (після США) експортера озброєнь у світі (заодно і втративши нішу регіонального лідера у сфері безпеки), і змушена кооперуватися у своїх безглуздих потребах з Північною Кореєю. А Путін при цьому розповідає, скільки там ще кілометрів лишилося, щоб дійти тих чи інших українських міст. Дійти щоби що?
Неадекватність лідера завжди починається з хибної постановки завдань – системної помилки, яка потім намотує на себе всі інші. Мабуть, доки не почнуть обвалюватися численні "Потьомкінські дєрєвні" всередині РФ, російська вертикаль і надалі триматиметься своєї хибності.
Але ця неадекватність не повинна розслабляти Захід, насамперед Європу. До усвідомлення неадекватності самою Росією свого курсу ще треба прийти. "Лєший" як "человєчєк" (він же "дідько") ще може "поблудити" на кордонах західних альянсів (маю на увазі недавні попередження США про можливі гібридні військові провокації РФ у Польщі). У цьому сенсі нова стратегія стримування, і Україна як частина оборонного простору європейського регіону, її реальне розгортання (про що ми частково, можливо, почуємо на саміті НАТО) наочно продемонструють безперспективність і безглуздість продовження війни для РФ.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
