Пам'яті Миколи Гордійчука ''Гризуна''. Пластуна, самооборонівця, Героя.
Вони просто відходять.
Ті, кому нема й 30. Хтось лишає вдома дружину і доньку. Хтось ще не встиг зустріти свою єдину. А він не дожив кілька тижнів до весілля.
Щирі, вірні, справжні.
Кожного дня, лягаючи спати, прошу Господа берегти їх. Та, видно, нагрішив сильно. Не допомагає.
Наскільки мізерна вся наша буденність та тлі їхніх фотографічних посмішок.
Будь проклята і людина, і країна, яка почала цю бійню в 21 столітті. І всі, хто думає, що вона минеться малою кров'ю. Кров людей малою не буває.
Пробачте, хлопці та дівчата. Пробачте що не пожили, не нажилися. Спіть з миром...
22 липня при виконанні бойового завдання у зоні АТО загинув 29річний Микола Гордійчук з позивним "Гризун".
Він служив у батальйоні патрульної служби особливого призначення "Гарпун", яка виконувала спеціалні розвідувальні та протидиверсійні заходи.
Поблизу Авдіївки розвідка батальйону підірвалася на розтяжці. Гордійчук помер по дорозі до лікарні, його побратим Євген Бірюков "Кемпфер" помер вчора в лікарні. Ще двоє отримали поранення середньої тяжкості.
Про Євгена знаю не багато, про поранених гарпунівців більше, але дай Бог їм життя та здоров'я. Розповім про Миколу, побратима по Пласту – Національній скаутській організації України.
Народився Микола 26 травня 1986 року в м. Рівне в сім'ї військових. Через рік родина переїхала в Кам'янець-Подільський, з того часу там проживав. Навчався в Кам'янець-Подільській ЗОШ N7. З 1993 року член НСОУ "ПЛАСТ", належав до гуртка "Леви". З 1996 року до підготовчого куреня ім. Устима Кармалюка. В 2003 та 2004 роках був учасником військово-патріотичного табору "Легіон". Випускник Кам янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Спеціальність психолог.В 2009 році інструктор військово-патріотичного табору "Легіон-12". Учасник команди КВН "Наш Формат". Ведучий молодіжної програми "Шоу Кадрів". Засновник та соліст гуртів "Своєрідне" "The Dendy". Відомий також як Nik Своєрідний. Під час Революції Гідності був бійцем 15 сотні Самооборони Майдану. Захоплювався військовою справою. Планував стати офіцером.
Побратими по батальйону кажуть, що Микола за кілька тижнів мав одружитися. Дуже тішився, коли завіз заяву, рахував дні до шлюбу, не дочекався.
Прощання відбудеться завтра, 25 липня о 9.00 в Кам'янець-Подільському міському будинку офіцерів, панахида о 13.00, прощання на цвинтарі о 14.00.
Герої живуть, поки живе пам'ять про них. І не так важливо, що офіційні речники АТО навіть не згадали про загибель Миколи у своєму звіті (у статистиці він на час звіту проходив як поранений). Важливо, що поруч були, є і будуть друзі-пластуни, друзі-самооборонівці, земляки.
Найкращою пам'яттю для Миколи стане наша перемога на всіх фронтах – над окупантами та сепаратистами, над корупціонерами та противниками реформ, над самими собою, нашою лінню та байдужістю.
Теплої тобі Вічної Ватри, друже. Тримай над нами небо і пробач за все несказане, незроблене, незаспіване. Передавай вітання Маркові Паславському, Євгену Подолянчуку та Віктору Гурняку.
Пам'ятаємо! Переможемо!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
