Розв'язати урядово-парламентську кризу і недопустити зростання некерованості

Ми, громадські експерти реформ, змушені констатувати, що не бачимо адекватних зусиль влади для розв'язання урядово-парламентської кризи. Обрання політичними силами шляху кулуарного вирішення викликів, які криза поставила на порядок денний, не враховує важливого фактору: криза довіри не долається за закритими дверима чи у коридорах будівель на Банковій чи на Грушевського. Відсутність чіткого плану подолання кризових факторів має дуже негативні наслідки, серед яких вже зараз чітко вимальовується:

- суттєве зменшення ефективності роботи всіх органів влади, що може призвести до зростання некерованості управлінськими процесами в країні, а відтак згортанню тих незначних реформ, які почали втілюватися;

- зменшення підтримки України на міжнародній арені, співпраці в економічній сфері тощо. Яскравим прикладом цього стала заява про відкладення чергового траншу МВФ до вирішення урядової кризи;

- зростання апатії суспільства та радикалізації його частини, як наслідок відсутності віри в можливість/бажання влади справитися з існуючими викликами. В таких умовах запит на негативну щодо влади інформацію є куди затребуваніший, а зважаючи на систему прийняття рішень в Україні, такої інформації буде достатньо. І ніхто, як це показав інформаційний скандал навколо панамських активів Президента, не віритиме офіційній позиції влади, оскільки в системі кризи довіри будь-яка дія влади сприймається як апріорі злочинна;

- спроби реставрації старої корумповано-олігархічної системи чи то в регіонах (Кривий Ріг), чи то в сферах (прокуратура чи судова гілка влади), де реформаторські зусилля були незначними через відсутність політичної волі.

У нас немає права заходити у довгі дискусії щодо обрання шляху виходу з кризи, бо незворотні її наслідки можуть настати найближчим часом. Ми й надалі лишаємося прихильниками системного вирішення питань, які криза поставила на порядок денний, але готові долучитися і до швидких антикризових кроків, бо в існуючому стані найгіршою є бездіяльність та безвідповідальне політиканство. При цьому, зважаючи на системність кризи, вважаємо що ні Президент, ні лідери парламентських політичних сил не можуть стояти осторонь і мають прийняти якнайактивнішу участь у вирішенні кризи, а не перекидати відповідальність на якусь з інституцій. Серед першочергових кроків усіх відповідальних політиків в Україні, незалежно від партійної приналежності чи посад, бачимо наступні:

- Парламент у якнайкоротші терміни (оптимально у першій половині квітня) визначається з форматом дієздатної коаліції (кількість суб'єктів не має значення, головне дієвість у підтримці реформ), кандидатурою Прем'єр-міністра та, за пропозицією Прем'єр-міністра, кандидатурами міністрів, які здатні будуть проводити реформи і співпрацювати з парламентом і громадськими експертами.

Для забезпечення від рецидиву кризи у майбутньому, новостворена більшість перш за все має змінити як правила діяльності уряду (наші пропозиції відображенні у законопроекті N2354а, який ґарантує більшу ефективність, відкритість та незалежність роботи уряду в цілому, окремих міністерств та ЦОВВ), так і внести зміни до виборчої системи в напрямку зменшення її корумпованості та закритості (експерти консолідовано радять підтримати законопроект 1068-2, який дозволить наступний склад парламенту обирати за відкритою партійною системою).

- Президенту, в межах своїх повноважень наданих Конституцією України, провести публічну дискусію щодо кандидатур на посаду Генерального прокурора України та ініціювати заміну членів Центральної виборчої комісії. Це дасть змогу не лише показати новий підхід у формуванні кадрового складу стратегічно важливих для здійснення реформ органів, а й відкинути дискусії щодо неготовності Президента діяти в парадигмі партнерства з політичними силами та експертним середовищем.

- Для того, щоб забезпечити незворотність реформи державної служби і як її ключового елементу реформи власне КМУ та ЦОВВ, в новому уряді має бути створена посада віце-прем'єр міністра з питань державного управління. Новому уряду в якнайкоротші терміни, базуючись на існуючій Коаліційній угоді (у нас немає часу для якісного нового документу, а щодо адекватності попередньо є суспільний консенсус) співпраці з парламентом, Президентом та громадськими експертами, укласти План дій уряду та провести його через парламент. З нашим баченням такого плану дій можна ознайомитися тут. Пріоритетність реформування судової та правоохоронної гілок влади, а також забезпечення незворотності реформ у сфері боротьби з корупцією ні в кого не викликає сумнівів.

З свого боку ґарантуємо максимальну підтримку всім гілкам влади та всім політичним гравцям у прозорому та некулуарному процесі вирішення кризи. Розуміючи, наскільки проблематичним є для органів влади налагодження якісної комунікації з суспільством та міжнародними партнерами у атмосфері тотальної недовіри до них, готові долучитися до цих процесів.

У нас всіх є чи не останній шанс вийти з кризи сильнішими та згуртованішими, не зважаючи на всі попередні помилки. Цього можна досягнути лише за умови, коли загальнодержавний інтерес буде поставлено вище партійного та особистого. За інших умов, за умов подальшої кулуарщини та перекидання відповідальності, наслідки можуть бути справді незворотними не лише для політиків, а й для країни в цілому.