Ярослав Юрчишин Виконавчий директор "Transparency International Ukraine"

Антикорупційний суд: такий страшний, такий потрібний

17 березня 2018, 09:11

Вони справді бояться. Втратити монопольний контроль над, як їм здається, керованим правосуддям. Побачити цілковито сформовану нову антикорупційну інфраструктуру. А далі – спостерігати за тим, як твої вчорашні друзі, однопартійці, бізнес-партнери, а зрештою, може, і ти сам, послідовно проходять усі її ланки – від статусу підозрюваного до засудженого (у виправдання не віриться, хоч як переконують дорогі адвокати). Бояться.

Інакше, як пояснити цей затятий опір створенню Антикорупційного суду в Україні? Крайній прояв цього страху – теорія змови, яку цілком серйозно переповідають представники влади. Мовляв, колективний Захід вирішив зачистити політичне поле України від нинішньої еліти. А "ручні" НАБУ й Антикорсуд – це лише інструменти на шляху до цієї мети. Такий план, звісно ж, існує лише в їхній уяві. Однак віра в нього, на жаль, впливає на цілком реальне життя і політичні процеси.



© Василь Артюшенко, DT.UA

Вони бояться. Втім, демонструвати договороздатність України однаково змушені. І річ тут не лише в грошах МВФ, отримання яких, на думку влади, нині не є критичним питанням. Річ в іншому. Партнери, які за чотири роки авансом інвестували в Київ кошти, зусилля і власну репутацію, мають нарешті отримати історію успіху. У вигляді замкнутої системи слідства і правосуддя, що реально виявляє і перемагає корупцію. Влада це розуміє. Однак при цьому дуже хвилюється. Хвилюється, щоб вимушений компроміс політичні партнери та електорат не сприймали як "прогин" перед Вашингтоном і Брюсселем. Вже в минулому лишилася примітивна аргументація: мовляв, антикорупційних судів немає ніде, крім країн Африки (зрештою, Хорватію, Словаччину чи Болгарію, як членів ЄС, язик не повертається назвати африканськими, але наші експерти з міжнародних відносин можуть). Спроба підмінити незалежний Антикорсуд окремими антикорупційними палатами – теж уже історія. Тепер президент на підсумковій прес-конференції, навпаки, підкреслює власне авторство законопроекту про Вищий антикорупційний суд, що, зрештою, таки правда.

Готовність до компромісів стосовно технічних питань – і категорична принциповість щодо неможливості змістових змін. На таких позиціях нині перебуває влада щодо внесення поправок до президентського законопроекту N7440 "Про Вищий антикорупційний суд". Принциповість стосується головним чином ролі міжнародників у процесі призначення суддів. Зовнішня ширма небажання надавати Громадській раді міжнародних експертів вирішальну роль – патріотичні гасла про дотримання Конституції, збереження суверенітету й неприпустимість зовнішнього диктату.

Який Антикорупційний суд потрібен Україні

Поки що Антикорсуд в уяві влади, у планах громадянського суспільства й міжнародних партнерів – це два різні суди. З різним принципом формування, а отже – різним ступенем незалежності. Що ж не так із баченням влади?

Скільки має бути суддів у Вищому антикорупційному суді? Невідомо. Їх кількість має визначити Державна судова адміністрація впродовж місяця після набрання законом чинності. І тут одразу є можливість для гальмування роботи установи. Якщо суддів недостатньо, вони не впораються з великою кількістю кримінальних проваджень. А це неминуче спричинить затягування справ, як це відбувається щодо Романа Насірова: одне засідання на місяць, зачитування близько 30 з 744 сторінок повідомлення про підозру, і як наслідок – саме лише зачитування триватиме понад 2 роки. І все аргументують перевантаженістю. То чому б одразу не визначити в законі мінімальний склад? Доцільним може бути склад у 60-80 суддів – у разі, якщо підсудність залишиться незмінною.

Визначена ж законопроектом юрисдикція поки що видається нелогічною. Поза підсудністю залишилася низка статей Кримінального кодексу, які підслідні НАБУ. Це, зокрема, перевірка відомостей у багатостраждальних електронних деклараціях чиновників. І навпаки – Антикорсуд хочуть завантажити справами, які є поза сферою слідчої роботи бюро. Юрисдикція Вищого антикорупційного суду має бути тотожною підслідності НАБУ.

Найбільш проблемне питання – процедура відбору суддів. Як відсіяти тих, до кого є обґрунтовані претензії щодо професійності та доброчесності? Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя вже показали свої результати при формуванні нового Верховного суду України. 25 зі 111 суддів потрапили до оновленого органу попри заперечення Громадської ради доброчесності (ГРД). Очевидно, що є потреба в авторитетному органі, який зможе не допустити кандидатів, до яких є істотні претензії. Очевидно, що роль цього органу має бути не рекомендаційною, а суттєвою. Натомість бачимо, що Громадській раді міжнародних експертів (ГРМЕ), як і ГРД, хочуть запропонувати роль вітрини й статистів. Зрозуміло, що за таких обставин до ГРМЕ не підуть справді авторитетні експерти міжнародного рівня. Вони просто не захочуть своїм ім'ям прикривати рішення ВККС і ВРП, ухвалені попри конкурс.

Тут варто звернути увагу на підміну понять, до якої вдається влада, коли каже, що західні партнери не мають формувати суддівські органи України, що така практика суперечила б Конституції. А тим часом про формування зовсім не йдеться! Відбирати суддів, робити подання на їх призначення – це компетенція виключно ВККС і ВРП. А призначає суддів на посади – тільки президент своїм указом! То де ж тут втрата суверенітету і порушення Конституції? Міжнародні експерти потрібні лише для того, щоб бути ситом, крізь яке не пролізуть ті, хто має зіпсовану попередньою практикою репутацію. До того ж, як здається, доцільно передбачити механізм виправлення помилки, якщо ГРМЕ ухвалювала висновки за наявності неповної інформації. Це може бути повторне проходження через перевірку Громадською радою міжнародних експертів, якщо на цьому одноголосно наполягатиме ВККС. Тобто повертати в конкурс, але тільки за умови перегляду міжнародниками свого рішення на основі звернення ВККС.

Саму ГРМЕ формуватиме та ж таки Вища кваліфікаційна комісія суддів. З-поміж кого? Законопроект передбачає, що номінують кандидатів міжнародні організації. Однак Захід чітко доніс – і через позицію МВФ, і через посольства – ідею про те, що в раді мають бути представлені і донори України. Саме вони інвестують кошти своїх платників податків у те, щоб боротьба з корупцією в Україні була успішною. Вичерпний їх перелік подано на Офіційному порталі координації міжнародної допомоги України. Станом на березень 2018-го року там вказано 18 проектів на підтримку антикорупційної реформи в Україні. Донори цих проектів і мають бути тими, хто пропонуватиме кандидатів у члени Громадської ради міжнародних експертів. Серед них, наприклад, уряди США, ФРН, Канади, Нідерландів, Швейцарії, Данії, ЄС, ОБСЄ, ЄБРР.

Суттєвою є критика виписаних у ЗП N7440 вимог до кандидатів. Фахівців, що відповідають усім критеріям, – одиниці, якщо вони взагалі є. А яка користь від суду без суддів. Тому раціональним буде прибрати вимоги стосовно досвіду в міжнародних урядових організаціях чи міжнародних судових установах. Знання і навички застосування сучасних міжнародних антикорупційних стандартів – теж критерій, який доцільно вилучити з тіла законопроекту. Незрозумілою є заборона претендувати на посаду судді Антикорупційного суду колишнім правоохоронцям, працівникам контролюючих органів і депутатам усіх рівнів. Чи не кожен фаховий юрист в Україні з великою часткою імовірності мав кар'єрний досвід у цих сферах. З іншого боку, слід усунути дискримінацію кандидатів залежно від сфери попереднього досвіду. Адже нинішній проект закону передбачає перевагу для тих, хто мав суддівський стаж, навіть якщо кандидати набрали однакову кількість балів. Узагалі, нелогічно, що вимоги до суддів цього суду влада прописала значно вищі, ніж до суддів Верховного суду. Хоча ні, цілком логічно – якщо не хотіти їх знайти.

Але навіть усунення цих недоліків при ухваленні закону в цілому не є запорукою створення Антикорупційного суду. Диявол ховається в деталях. А в цьому випадку такою деталлю є положення, за яким заснування Вищого антикорупційного суду має відбутися ухваленням окремого закону. Оточення президента гарантує, що він ініціює цей законопроект, як тільки N7440 дійде до другого читання. Теоретично, зволікання з ним може стати одним зі способів затягування процесу створення Антикорупційного суду на невизначений термін. Але тут уже на парламент покивати не вдасться – це повністю у сфері відповідальності президента.

Вибір сценарію: від компромісу до продавлювання

Нині влада стоїть перед вибором: як скористатися ситуацією довкола Антикорупційного суду? Розглядаються доволі радикальні сценарії.

Один з них може призвести до позачергових парламентських виборів. Для цього достатньо просто зволікати з ухваленням закону про Антикорупційний суд. Це автоматично позбавить Україну наступного траншу МВФ. А відтак – погіршить економічну ситуацію, спричинить критику, а далі – відставку уряду. Новий Кабмін не буде сформований зі зрозумілих причин, що і дасть зелене світло новим виборам. Такий похмурий сценарій без переможців, звісно ж, малоймовірний. Однак його активно нині обговорюють, зважаючи на публічну обіцянку президента розпустити парламент у разі неухвалення цього закону в цілому. Можливо – як залякування опонентів, не готових до виборчої гонки. Але цікаво, що перспектива передчасно втратити велику фракцію у Верховній Раді мотивує деяких партнерів по коаліції мислити конструктивно. Мабуть, саме цим пояснюються заяви Максима Бурбака про обов'язковість урахування всіх рекомендацій Венеційської комісії.

Досить реалістичним видається інший поганий сценарій для України, тобто якщо влада вирішить, що показати електорату та учасникам політичного процесу "хто в домі господар" – важливіше, ніж гроші МВФ. У такому разі влада продавлюватиме законопроект N7440 без суттєвих змін у нинішньому вигляді. Очевидно, Захід не погодиться, що такий закон про Антикорупційний суд є виконанням Україною своїх зобов'язань (які вона взяла на себе добровільно). Далі – ймовірне погіршення відносин з партнерами, що навряд чи сприятиме спокою всередині країни. Обнадіює тільки те, що наразі голосів за такий варіант законопроекту немає.

Ідеальним було б усе ж таки знайти компромісне рішення між очікуваннями громадянського суспільства і Заходу з одного боку й побоюваннями влади – з іншого. Певні підстави для оптимізму тут теж є. Шостого березня відбулася зустріч депутатів профільного комітету парламенту і представників посольств країн G7. Українська сторона заявила, що готова запросити експертів Венеційської комісії для спільного доопрацювання президентського законопроекту. Втім, на жаль, не гарантувала, що зміни торкнуться і ролі Громадської ради міжнародних експертів. Симптоматично, що відповідальним за фінальну версію законопроекту від БПП призначено Сергія Алєєксєва. За його ж авторства раніше подавалися проекти закону з "антикорупційними палатами". Тож чи буде досягнуто компромісу – чекати залишилося недовго. Наступного тижня комітет з питань правової політики і правосуддя повинен завершити процес підготовки правок до законопроекту. З їх змісту і з того, чи зникне з вуст влади риторика про захист суверенітету, й зрозуміємо, чи дійшли компромісу. І чи реальним є ухвалення закону навесні й реальний запуск Антикорупційного суду у 2018 році.

Оригінал статті у виданні Дзеркало тижня

Коментарі — 16
Anatol Zubenko _ 19.03.2018 08:47
IP: 94.153.158.---
Ярослав Ковальчук:
Anatol Zubenko:
Anatol Zubenko:
А мне интересно, а что дальше? Наверное, антикоррупционные тюрьмы, не?
Та не важливо в якій саме, головне щоб ви корупціонери сиділи.
Ага, вот я и не успокоюсь, пока вы мне отдельную тюрьму не построите... Даешь разные тюрьмы- для коррупционеров свои, а для антикоррупционеров-свои!!!
Володимир Руденко _ 19.03.2018 07:24
IP: 193.34.92.---
Кто играл в шашки тот меня поймёт. Когда ты сделал ошибку на первых ходах от проигрыша уже ничего не спасёт. Соперник почувствовал преимущество. Ты далее пытаешься спастись, как можно дольше продержаться и оттянуть свой конец. Абсолютная аналогия с действующей властью, любой правильный ход соперника – гвоздь в крышку гроба ПАПы. И всё потому, что первой его заботой была личная выгода, а не выгода НАРОДА УКРАИНЫ. Грубая ошибка приводит к плачевным результатам. И напоследок я хочу сказать, что не будет иметь в Украине успеха барыжный лидер – народ не позволит.
Борис Павлов _ 19.03.2018 01:08
IP: 93.75.156.---
Я думал об авторе лучше.Ошибся, налицо ещё одна тушка вроде Игоря Попова – ждёт,когда всунется в эту самую власть...Какой компромисс у избирателя с нанятой им же властью??? Не выполняет – ПНХ, вот и весь "компромисс"!
Роман Демченко _ 18.03.2018 23:32
IP: 104.155.106.---
Anatol Zubenko:
Словакии хватило создания одного АКС, который мелкими делами закидывают, вбухали деньги в такой суд, построили отдельное здание чтобы направлять в суды всякую мелочь.
Evgeniya Prishepa _ 18.03.2018 23:10
IP: 35.189.238.---
В принципе нужна судебная реформа, а не отдельный антикоррупционный суд для НАБУ, что пока не внушает доверия, по сути то же ГПУ только пиарятся больше.
Яна Черная _ 18.03.2018 16:14
IP: 46.211.5.---
Anatol Zubenko:
Они ж хотели свои отделы при каждом органе. То есть везде расставить своих людей, чтоб было проще решать свои вопросы. Неплохая задумка, умно
Оксана Синюта _ 18.03.2018 13:01
IP: 104.199.37.---
Igor Kvilinsky:
Невже можна дійсно думати, що якась одна інституція, наразі антикорупційний суд, може змінити хоч щось в цій олігархічній моделі країни? Змінювати треба причини, тобто олігархічну модель, а не наслідки, тобто погане судочинство. Ви що, щиро вірите, що бджоли проти меду?
А есть ли желание у антикор.структур, что уже созданы, как то же НАБУ, бороться с олигархами. Пока НАБУ не плохо научилось с теми же олигархами договариваться. Пример статья в Вашинтон тайм где наше бюро обвинили в договорняке с Коломойским дело которого они отложили в долгий ящик.
Nikolay Filinchenko _ 18.03.2018 12:57
IP: 93.188.39.---
Все что нам нужно – это побороть коррупцию, а от создания миллиона антикор органов, меньше ее явно не станет. Только лишние траты на создание и содержание антикоррупционеров
Anatol Zubenko _ 18.03.2018 10:09
IP: 35.187.28.---
А мне интересно, а что дальше? Наверное, антикоррупционные тюрьмы, не?
Pierre Nicholson _ 18.03.2018 05:19
IP: 35.196.84.---
Розмірковую: чому в американських судах не зачитують документи вголос? Кожен, кому треба, читає все самостійно ДО засідання, а на засіданнях лише обговорюють. Хіба в Україні є неписьменні юристи?
Sergio Denysenko _ 18.03.2018 02:59
IP: 93.76.206.---
Якби український народ виходив за те, що пише Шабунін, а не проти Мальдивів, Україна би швидше рухалася до Європи.
А так... нажаль, ми гідні своєї влади (((
Igor Kvilinsky _ 17.03.2018 23:33
IP: 188.163.11.---
Невже можна дійсно думати, що якась одна інституція, наразі антикорупційний суд, може змінити хоч щось в цій олігархічній моделі країни? Змінювати треба причини, тобто олігархічну модель, а не наслідки, тобто погане судочинство. Ви що, щиро вірите, що бджоли проти меду?
mihaylenco _ 17.03.2018 18:18
IP: 93.171.68.---
Нам потрібен суд Лінча.
Шлакоблок _ 17.03.2018 12:54
IP: 37.54.85.---
Анна Осменко:
нам уже в который раз пытаются навязать антикоррупционный суд, как будто бы он панацея от всех проблем. но в борьбе с коррупцией это будет так же не эффективно, как и НАБУ, которое когда создавали тоже грозилось за пару лет всю коррупцию в Украине искоренить. а получилось так, что возглавили ее
-* Это не панацея и это никто не утверждает, но на нашей стадии развития, когда власть может только обогащаться, а мы не можем поменять эту власть в силу причин, от нас не зависящих, такой суд необходим. Возможно позже он отомрёт или "вольётся" в другие суды.
Нынешняя власть не позволяет нам их поменять, так как именно эта власть не поменяет выборное законодательство и их нынешнее положение вещей устраивает. Так что...
Шлакоблок _ 17.03.2018 12:47
IP: 37.54.85.---
Світлана Панасюк:
Гарно звучить. Тільки на ділі такі, як Лещенко з Григоришиним, той же Углава захочуть використовувати Антикорсуд як інструмент в боротьбі за особисті шкурні амбіції. це теж далеко не правосуддя...
-* Я умная потому, что добрая, а скромная из-за красоты.
Или "Глаша веники вязала, было ехать далеко." Хотя бактерии не ошибаются.
Ответьте сами себе на такие вопросы: "Если Лещенко с Григоришиным может попользовать Антикорсуд, то почему они не могут попользовать другие суды; какие суды уже попользовали Лещенко с Григоришиным?"
Олександр Гальченко _ 17.03.2018 11:31
IP: 104.155.106.---
"колективний Захід вирішив зачистити політичне поле України від нинішньої "еліти" – це єдине, що врятує країну.
Aтака Путіна1114 Уряд реформ315 Україна та Європа931 Корупція1116 Свобода слова545
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter