Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру
Головний герой дня – Олег Скрипка. Ну, в тому, що Скрипка – це "наше все", переконувати, здається, не треба нікого. І в тому, що він – боєць, "вояцька кість", країна теж не раз уже мала нагоду пересвідчитися...
20 лютого 2008, 23:12А нічим вона не займалася. Визнаймо, нарешті, прямо: абсолютно нічим. При тому, що бюджетні кошти на "розвиток української мови" виділялися, якщо хто не в курсі, ще при Кучмі (хто-небудь нам коли-небудь відзвітує, куди вони йшли?)...
08 лютого 2008, 16:28Головне – це, що Театр у кошику знову приїхав до столиці на свою чергову "гастроль". І привіз, крім своїх "старих і заслужених" "Украденого щастя", "Любові ведмедиків панда", "Білих мотилів, плетених ланцюгів" (за Стефаником, – без перебільшення геніальна вистава, чи не найкраще з усього, баченого мною на українській сцені в цьому десятилітті), – прем'єру: моновиставу (sic!) "Річард III", точніше, в режисерській версії – "Річард після Річарда"...
26 січня 2008, 15:38А католицьке Різдво я сей рік зустрічала в Німеччині. І співала за столом разом із своїми берлінськими друзями "Stille Nacht, heilige Nacht....
08 січня 2008, 13:00Можна, звичайно, політкоректно викреслити з нац. гімну давній рядок про "бій кровавий від Сяну до Дону". Можна забути історію колонізації того краю нашими козаками-чорноморцями, і розкішну "кубанську" прозу В...
27 листопада 2007, 00:35Ні, я, звісно, розумію, що моновистава вимагає малої сцени, – я бачила Badania на театральному фестивалі в Любліні в залі на 300 душ, і то була якраз оптимальна місткість для "театру одного актора", – втім, Гришковець, приїжджаючи з Москви, отримує в Києві зали й на 500 душ, і нічого, не нарікає...
21 листопада 2007, 20:33Але грець з ними, зі стукачами, – я про інше. Про те, що по 12-ти роках відсутності Леонід Плющ знову приїхав в Україну – для презентації на Львівському книжковому ярмарку своєї капітальної, 800-сторінкової студії про антропософію Миколи Хвильового...
19 жовтня 2007, 16:02Нещодавно мені трапилась під руку історія одного такого "проплаченого Майдану" – з 1950 р. (!) Ясна річ, відбувся він не в СРСР – своїм-бо громадянам пощо було платити, коли їх і так зганяли з підприємств куди треба "в єдиному пориві" (витрачаючись хіба що на утримання репресивного апарату)! А діло було в Австрії, яка на той час лишалася розділеною на окупаційні зони між військами союзників...
24 вересня 2007, 15:52...
19 серпня 2007, 21:41Прошу ласкаво – і 110 дол. витрачати не треба: От за що я люблю своє отечество: у нас, як у Греції, насправді “все є”, тільки ніхто не знає, де шукати...
31 липня 2007, 14:19