Голодомор
В будинку напроти запалена всього одна свічка, в одному вікні (а вікон багато, бо будинок великий), в нашому – не знаю. Це треба на вулицю вийти, щоб побачити, а я не можу: в мене дітки сплять.
Може, їм нема чого палити свічку?
Може, в них від голоду в 33-му ніхто не помер?
Дивно, що не помер. Я он з Рівного родом, в нас там Голодомору не було, і то... А вони ж тутешні, з прикиївських сіл.
Свічка в мене червона, на балконі лахи сохнуть, і від свічки вони теж червоні здаються.
Запалила я її в пам'ять про брата моєї бабці, яка народилася в селі Комиші, десь в Сумській області. Помер тільки брат, всі решта живі лишились, але про того хлопчика бабця мені дуже часто розказувала, як я ще мала була, а вона – жива.
І про голод розказувала.
А ще розказувала про тих, хто винен в голодоморі, про тих, що приходили забирати все, що є їстівного. Вона казала – то були забіяки і п'яниці, безпутні люди, котрі в революцію стали активістами.
Вона казала – з ними ще дівка ходила. Дівка була чужа якась, жартувати любила. От в хаті бабиної бабці, котру не знаю як звали, побили комини ті активісти, щоб не було як їсти варити. Вони варили собі квасолю, на підлозі розвівши вогонь і закривши вікна, але активісти побачили, виламали двері, залили вогонь, розтоптали в попелі квасолю, а та смішлива дівка побила кухлики і тарілочки і тикнула баці черепок – нате, води вип'єте, перед смертю.
Ходили вони – казала бабця – тільки ночами.
Були вони товсті і веселі і носили чоботи з онучами з тернових хусток.
Я була в бабиному рідному селі давно-давно.
І мені дивно було все, чого у нас на Рівненщині не побачиш: соняшники на полях, довгі села, високі сліпі паркани від вулиці, віконниці на вікнах, і ще – в садках і на городах хрестики, невеличкі могилки. То ховали так людей, що померли в 33-му.
А нових свічок в будинку напроти так і не загорілось, поки я це писала.
Одна горить.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
