Сепаратизм? Та нащо?

Справді, ну нащо стільки розмов про відділення то Донецька, то Галичини, неприємних таких розмов, котрі викликають стільки сварок, будьтє прощє, панове політики.

Україна – вона ж уся така строката, в ній живе стільки субетносів, і всі вони себе самоідетифікують і пишаються тим, що народилися роботящим галичанином, а не лінивим волиняком або – проворним поліщуком а не жадібним галичанином, ну і так далі, і ще всі вони вважають що саме їхні земляки найукраїнськісіші, а всі решта – не чисті українці, а з домішками росіян, чи поляків чи... ну, там кожен по-іншому каже.

Так от: нащо Україні всього одна автономна республіка, це ж ні те, ні се. А от десять автономних республік – це якраз те, що треба.

Окрім одної Кримської будуть Волинська Автономна республіка, Поліська, Закарпатська, Галицька, Подільська, Слобожанська, Запорізька, Придніпровська і Приморська.

Кожна сама собі автономна, кожна сама собою керує, а президента вибиратимуть представники, від кожної з них.

Он я навіть карту намалювала (для простоти розуміння).

І ніяких більш сварок-чвар і звинувачень, що президента обрав Донецьк – бо вже ж не обере при такій системі.

(і спеціально для Алєксандра Чаленка: це жарт)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.