Нащот суржика
Мені вже трохи починають набридати дорікання на мою адресу стосовно того, що я пишу неправильною мовою, не так, як треба. Наприклад коментарі, до ОЦІЄЇ рецензії на "Літакценті".
Спочатку одна історійка.
Колись давно я жила в "письменницькій комуні": в нас не було грошей знімати окрему квартиру, і ми знімали хату-"комуну", там постійно хтось ночував, або просто товкся в гостях. І була в нас така собі стіннівка – "вісник комуни", її робила і вивішувала Галя Ткачук, бо в неї був принтер.
Так от, найсмішнішим випуском був пересканований буклет української друкарні у США, з переліком книжок українською мовою, які там можна замовляти. Таких смішних перекручених українських слів я більш ніде не читала. А між тим вважається, що еміграція зберігала мову в чистоті, в них не було зросійщення і суржику.
Це все я до того, що всі нинішні війни проти суржику здаються мені несерйозними і якимись штучними. Що це – одна з тем, якими людей відволікають від справжніх українських проблем.
Звичайно, я не буду захищати суржик, казати, що його треба культивувати, розвивати і всяко виводити з базару та маршрутки і тягти до ділового листування Верховної ради. Але якщо мова жива – то не тільки почесна галицька говірка, але й непочесний суржик мусять бути присутні в ній, інакше вона – не мова, а маргінальна говірка інтелігенції, незрозуміла народу і невживана ніде крім оголошень на вокзалі та шкільних підручників.
Цікаво, що найбільші вороги суржику – люди в побуті російськомовні, вони переконуватимуть мене (і всякого), що говорять російською тільки для того, щоб не говорити тим проклятим суржиком, бо мова людини мусить бути грамотна. Я не вірю, що за 10 років школи вони не навчилися грамотної української, в той час, як російську багато хто з них вивчав уже хіба що на базарі.
Між тим, суржик виробляє свою культуру, свої приказки, цікаві звороти. Але будь-який моволюб на все це скривить носа, тому що це – сміття, бур'ян, це треба викорінювати, треба спілкуватись негнучкою мовою, останні канонічні правки до якої було внесено у 20-х роках у часи українізації.
І ще мушу сказати, що я ж сама чесна-голубоока, пишу ж без матюків і нарочитого суржику, але мертвою мовою теж писати не хочу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
