26 січня 2011, 22:21

Нащот суржика

Мені вже трохи починають набридати дорікання на мою адресу стосовно того, що я пишу неправильною мовою, не так, як треба. Наприклад коментарі, до ОЦІЄЇ рецензії на "Літакценті".

Спочатку одна історійка.

Колись давно я жила в "письменницькій комуні": в нас не було грошей знімати окрему квартиру, і ми знімали хату-"комуну", там постійно хтось ночував, або просто товкся в гостях. І була в нас така собі стіннівка – "вісник комуни", її робила і вивішувала Галя Ткачук, бо в неї був принтер.

Так от, найсмішнішим випуском був пересканований буклет української друкарні у США, з переліком книжок українською мовою, які там можна замовляти. Таких смішних перекручених українських слів я більш ніде не читала. А між тим вважається, що еміграція зберігала мову в чистоті, в них не було зросійщення і суржику.

Це все я до того, що всі нинішні війни проти суржику здаються мені несерйозними і якимись штучними. Що це – одна з тем, якими людей відволікають від справжніх українських проблем.

Звичайно, я не буду захищати суржик, казати, що його треба культивувати, розвивати і всяко виводити з базару та маршрутки і тягти до ділового листування Верховної ради. Але якщо мова жива – то не тільки почесна галицька говірка, але й непочесний суржик мусять бути присутні в ній, інакше вона – не мова, а маргінальна говірка інтелігенції, незрозуміла народу і невживана ніде крім оголошень на вокзалі та шкільних підручників.

Цікаво, що найбільші вороги суржику – люди в побуті російськомовні, вони переконуватимуть мене (і всякого), що говорять російською тільки для того, щоб не говорити тим проклятим суржиком, бо мова людини мусить бути грамотна. Я не вірю, що за 10 років школи вони не навчилися грамотної української, в той час, як російську багато хто з них вивчав уже хіба що на базарі.

Між тим, суржик виробляє свою культуру, свої приказки, цікаві звороти. Але будь-який моволюб на все це скривить носа, тому що це – сміття, бур'ян, це треба викорінювати, треба спілкуватись негнучкою мовою, останні канонічні правки до якої було внесено у 20-х роках у часи українізації.

І ще мушу сказати, що я ж сама чесна-голубоока, пишу ж без матюків і нарочитого суржику, але мертвою мовою теж писати не хочу.

powered by lun.ua

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...